Короткі нотатки про русинське питання: Чому «гецьківщина» наносить шкоду русинському руху?
Русинский вопрос сегодня как кость в горле для украинской власти. Ну не могут они согласиться с тем, что народ, несколько столетий отеделенный от России, остался ей верен, и, не смотря на ужасы Талергофа, хранит устои Русского мира. А сегодня требует автономии региону и полной децентрализации Украины. Потому Киев раскачивает лодку вот такими "информационными вбросами" и очередным переписыванием истории. Приведу статью Степана Сикори и жду Вашей реакции, уважаемые друзья!
Час від часу в російські пресі мусується так зване «русинське питання». Російські спецслужби підтримують сепаратистські настрої деяких «великих русинів», таких як самозваний «прем’єр Підкарпатської Русі» Петро Гецко, який звертається з листом до Президента РФ Володимира Путіна, в якому просить ввести війська на територію Закарпатської області і звільнити територію Підкарпатської Русі від української окупації і допомогти добитись незалежності Підкарпатської Русі. Це що? Марення не зовсім здорової людини чи операція спецслужб Росії по дестабілізації політичної ситуації в самій західній області України? Скоріше друге ніж перше. Хоч і користуються послугами, на мою думку, не зовсім адекватної людини.
Чи вірять росіяни маячні Гецька та його друзів і прибічників? Виявляється - вірять. Вірять же тому, що в школах України дітям подають компот з назвою… «кров російських немовлят».
Та, давайте повернемось до історичних фактів з недалеко нашого минулого:
Після Першої світової війни Австро-Угорська імперія, до складу якої входила Угорська Русь (інша назва: Підкарпатська Русь, Карпатська Україна тощо), розпалася. На основі рішень Сен-Жерменського мирного договору 1919 р. і Тріанонського мирного договору 1920 р. Підкарпатська Русь увійшла до складу Чехословаччини на правах автономії. Крім того, автономне утворення - Підкарпатська Русь мала дещо більші розміри, ніж зараз має Закарпатська область України. До неї входили частини територій Словаччини, Польщі, Угорщини та Румунії, на яких компактно проживали і зараз проживають русини. Керуючись геополітичними інтересами СРСР Сталін в 1944-1946 роках перекроїв територію Підкарпатської Русі так, що її розміри зменшились до сьогоднішніх розмірів Закарпатської області.
Ще одне. Можна стверджувати, що у випадку, якщо б Підкарпатська Русь залишилась після Другої світової війни у складі Чехословацької Республіки, вона б мала автономію. Увійшовши у склад УРСР, а точніше СРСР, Підкарпатська Русь отримала статус тільки однієї з областей Радянської України з назвою - Закарпатська область.
В Чехословаччині корінними жителями Підкарпатської Русі були русини, в Радянській Україні всі русини вже визнавались українцями, які проживають в Закарпатській області.
Який висновок можна зробити з викладеного? «Дякуючи» диктатору Сталіну і його послідовникам в СРСР, русини не тільки втратили зачатки своєї державності, але й національну ідентичність.
Дивує позиція деяких русинських лідерів, які шукають підтримки в Росії, яка визнала себе правонаступником СРСР і в Володимира Путіна, який у своїх діях наслідує одного з самих кровавих диктаторів ХХ століття - Йосипа Сталіна. Невже вони не знають історію повоєнної Європи? Чи російські гроші «не пахнуть»? Виявляється - «не пахнуть». Зі слів політолога Антона Бредихіна Гецько та його прибічники вже мріють, що «над администрацией в Ужгороде будут подняты флаги России, русинов и красно-бело-зеленый венгерский стяг.»
Чому можлива «гецьківщина» в русинському русі? Чинників можна назвати багато. В першу чергу - це непомірна амбітність деяких «великих русинів» і різношерстість їхніх політичних поглядів: «незалежники», «автономники проросійські», «автономники проукраїнські», «автономники проєвропейські» та нерозумна, неоднозначна позиція офіційного Києва, яка за 23 роки незалежності України так і не змінилася у «русинському питанні».
Деякі «великі русини» забувають про незаперечні факти, які мали місце в незалежній Україні. Ще 1 грудня 1991 року, підчас референдуму за незалежність України, з ініціативи голови Закарпатської обласної ради Михайла Волощука, закарпатці голосували також за автономію краю. Настрої краян переконливо виразились в результаті - 78 відсотків - «за». В області почали бурхливо «плодитись» русинські громадські організації: від чисто просвітницьких до «політично-державницьких». На мою думку, останні зробили русинському руху більше шкоди ніж користі.
На підтвердження сказаного, можна нагадати один цікавий момент з сучасної історії краю. Одним з активних прибічників автономії Закарпатської був голова обласної ради, в 1992-1994 роках, Дмитро Дорчинець. Обласна еліта вела інтенсивну боротьбу за реалізацію результатів референдуму «автономізації» краю. На кінець то, при підтримці Президента України Леоніда Кравчука, в 1994 році відповідний законопроект розглядався на сесії Верховної Ради України. Доповідав голова обласної ради Дмитро Дочинець. Законопроект, на жаль, був провалений.
Ярим противником надання автономії Закарпатській області був лідер «Руху» В’ячеслав Чорновіл, який на сесії Верховної Ради різко розкритикував законопроект. Вагомим аргументом, який використав Чорновіл у своєму виступі, була інформація про створення професором УжДУ, «Президентом Підкарпатської Русі» Іваном Туряницею «Уряду Підкарпатської Русі у вигнанні», про що Туряниця урочисто проголосив в Словаччині (де зараз і проживає), практично, одночасно з розглядом питання «автономізації» на сесії Верховної Ради України.
Випадковість чи спланована акція спецслужб? Це вже не так важливо. Важливо інше. Чорновіл, маніпулюючи фактами, обвинуватив нас, русинів, що ми не просто хочемо автономії, а хочемо відокремитись від України…
Як тільки на рівні керівництва області і держави почали проявлятись якісь позитивні рухи в сторону русинів, так зразу появлявся черговий «Президент» чи «Прем’єр» «держави Підкарпатська Русь з своїм «Кабінетом Міністрів». Починали масово «плодитись» різні русинські періодичні видання з сумнівним фінансуванням, в яких активно розвивається думка про спільні етнічні коріння русинів і росіян: «Русины? Да это же русские. Смотрите, они же и называют себя, практически так, как и мы - россияне».
Патріотично налаштовані лідери русинських організацій, попри всю неоднозначність позиції офіційного Києва вірять у визнання національності «русин» у європейській незалежній Україні,
Висновок
Русинські колабораціоністи або не знають історію або забувають, що в 1944-1945 роках відбулася анексія Підкарпатської Русі (яка на правах автономії входила в склад Чехословаччини) Сталіним і Підкарпатська Русь увійшла в склад УРСР, як Закарпатська область. Якраз комуністи і росіяни на чолі зі Сталіним знищили зародки державності русинів. Верх цинізму, продажності і глупості: "великі русинські патріоти" б'ють поклони послідовнику Сталіна Путіну.