Вимір
Навколо дерева, приємна тінь і прохолода.
Де-не-де пробиваються сонячні промені. Справа від мене сидить гарненька мамзель. Мій погляд ковзає вниз, я помічаю, що вона вже роззута. Задивившись на її апетитні стрункі ніжки, я їй кажу компліменти про те, які вони в неї гарні. Приємно посміхаючись, вона тулиться ближче, і кладе свої ноги мені на коліна. Свіжий педікюр та манікюр якраз в той колір який мені подобається. Я обіймаю її, розхристаний тоненький халатик не заважає, під ним тільки білизна. Впевнене відчуття того, все буде дуже класно. Я кладу руку на її коліно, не спішно підіймаючись вище. Чомусь одразу спало на думку, що не зважаючи на те, що я її бачу перший раз, ми чудово знаємо одне одного, так, наче знайомі купу років. Усвідомлення цього триває лише якусь мить, але разом з тим від цього неймовірно хороше, і мені і їй...
В тут ж саму мить, прокидаюсь від шуму на вулиці - завивання чи швидкої, чи то поліцаїв недалеко на перехресті. Сумне усвідомлення того, що прекрасне яке було за мить до цього, існує тільки у вимірі еротично-фантастичних сновидінь, і тепер повертаєшся у матеріальне. За вікном - мудак-сусід довбає перфоратором свій ганок вже 3й тиждень. Ковід, дурнуватий карантин. Робочий день.
Всесвіт цікава річ, чи зможе свідомість його коли небудь осягнути? А з іншого боку - сама людська свідомість, альтер-его, незбагненна частинка «я», що ховається десь у морі нейронів головного мозку. Що воно ? Хто воно ? З чого складається ця неймовірна сутність, яка, залишаючись без нагляду, малює цілі всесвіти такими яскравими барвами, що уранці навіть не можна зрозуміти, що то за колір, а лише відчувати тінь того захоплення.
Практично жодних достовірних фактів незважаючи на купу досліджень. Ми досить непогано вивчили біологічний вид хомо-сапієнс, але про нас самих майже нічого не знаємо.