Олесь Бердник. Меморандум № 5 УГС “Україна літа 1977-ого”.
Частину зробив у автентичному вигляді відповідно до чотирьох стopiнок машинопису.
У пізніших передруковуваннях цієї праці відсутні деякі футурологічні фрагменти, наприклад,-" Коротше - народ повинен бути господарем своєї землі, своєї традиції, свого творчого спадкоємства, своїх футурологічних прагнень, своєї волі до побудови кращого життя - для всіх, для кожного."
прибрано "своїх футурологічних прагнень"
У "Ніщо в світі не може зупинити втілення цієї ідеї в зримі форми історичної реальності, бо це - воля Еволюції"
прибрано "бо це - воля Еволюції".
Використав Файнрідер і довів першу частину документу до автентичного вигляду, як на примірнику звідси http://daso.archives.gov.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=1130&Itemid=79 . Звідтиля ж взяв світлину Автора для ілюстрації Нотатки.
1.http://daso.archives.gov.ua/images/stories/vystavky/2016/1108/003_1.jpg
Прочитати бiльшість пов'язаних документів та меморандуми із заміною термінів на сучасні можна тут library.khpg.org/files/docs/Part2.pdf або тут http://history.org.ua/LiberUA/UGGSVGU_2/UGGSVGU_2.pdf
КРАЇНАМ-УЧАСНИЦЯМ БЄЛГРАДСЬКОЇ НАРАДИ ЛІТА 1977-ГО
Меморандум № 5
УКРАЇНА ЛІТА 1977-го2. http://daso.archives.gov.ua/images/stories/vystavky/2016/1108/003_2.jpg
Вступ
Історична воля народу неминуче заявляє про себе в тій чи іншій формі, вияві, дії. Як потік у горах знаходить щілини, щоб пробити собі річище, так і динамічна суть народу знаходить собі виразників - синів свого духу, щоб дати іншим народам-братам знак своєї волі.
Українська Громадська Група сприяння виконанню Хельсінкських Угод - один з таких знаків.
Бюрократична структура Радянської Країни болісно й вороже сприйняла появу Групи Сприяння. За три місяці її існування було проведено органами безпеки по кілька брутальних, жорстоких обшуків на квартирах її членів з вилученням майже всього літературного, епістолярного та філософського архіву, документів Групи, ряду книг, котрі не мають ніякого відношення до справи тощо. Нарешті 5 лютого 1977 року заарештовано керівника Групи поета Миколу Руденка та члена Групи учителя Олексія Тихого без пред'явлення будь-яких звинувачень.
Чого жахаються ініціатори згаданого беззаконня і сваволі? Чим страшні їм люди, котрі відкрито заявляють про свої переконання, запрошуючи до творчого, еволюційного [примітка над закресленим цим словом: ніби як "відкритого" замість “еволюційного”] діалогу керівні кола своєї країни та інших держав?!
Та мужність і відвертість, з якою Група виступила, показує, що її члени не ворожі ні Радам, ні революційним ідеалам Нового Світу, ні людяним ідеалам Соціалізму та Комунізму.[у копії меморандуму в архіві "та Комунізму" закреслено]
Яка потреба в обшуках і арештах, коли всі документи Групи давалися в світ для оприлюднення?
Ми не робимо підпілля - і це вказує, що ми не збираємось повалити Радянський Лад. [три слова закреслено, замість них допис рукою "діяти проти Основного Закону СРСР"]
Ми не боїмося дискусії - і це показує, що ми певні своїх переконань.
Ми готові, щоб наші ідеї були стверджені або відкинуті всенародним референдумом - і це доводить, що ми з радістю приймемо волю Нації.
Чи готова до цього бюрократична структура, котра має в своїх руках репресивний апарат, цензуру, слухняних виконавців і страх, посіяний ще в епоху Сталіна, але[ніби як закреслено "але"] не розвіяний досі?!
Нас небагато, але ми стверджуємо, що воля Еволюції з нами! Тому ще й ще раз терпляче, дружньо, з надією звертаємося до керівних кіл країни: припиніть репресії проти чесних людей, які мислять не так, як догматики і ортодокси! Такі люди - надія грядущого! На таких людей можна покластися в грізний час - вони не зрадять! Чому треба боятися тих, хто говорить ПРАВДУ, ризикуючи життям, здоров'ям, особистим щастям?! Навпаки, їх треба запрошувати для конструктивних обговорень і дій.
Нормальна державна структура повинна бути зацікавлена в опозиції, бо КРИТИЧНІ СИЛИ - ТО Є ЗНАК І СВІДОЦТВО НЕДОВЕРШЕНОСТІ, а отже - можливості покращувати ситуацію.
І навпаки - "всенародне схвалення" на "виборах", з'їздах чи будь-яких зборах - не радість, а нещастя і страхітлива ознака, бо все це свідчить про змертвіння духу народу.
МОНОЛІТНІСТЬ НАЦІЇ проявляється не в бюрократичних резолюціях та схваленнях, а у ВІЛЬНОСТІ, РОЗКОВАНОСТІ духовного та інтелектуального життя народу.
3. http://daso.archives.gov.ua/images/stories/vystavky/2016/1108/003_3.jpg
Треба прагнути до такої ВІЛЬНОСТІ, а не зупиняти її прихід арештами та репресіями.
Ми щиро і мужньо заявляємо, що не страхаємось нової хвилі переслідувань, бо ПРАВДА - З НАМИ.
Всі вмирають, але одні вмирають, як нікчеми, боягузи, зрадники, а інші - як вірні Сини Матері-Нації. Ми воліємо вмерти, як вмирали славетні лицарі Січі Запорізької, як вмирали Тарас, Леся, Каменяр, сповнивши волю України, як вона відобразилася в їхніх серцях.
І тепер голос Матері-України гримить у нашому серці. Виконуючи її веління, ми висловлюємо Народам-Братам своє кредо, свою надію, свою певність, що Світло переможе Морок, що епоха розбрату, роздробленості, ворожості скінчиться і над Землею зійде Сонце свободи.Вислухайте Слово України 1977-го року.
І. ДЕРЖАВНІСТЬ
Всі історичні катаклізми, що їх пережив український народ за останні віки, породжені ідеєю ДЕРЖАВНОСТІ.
Воля Нації прагне до непідлеглості, до суверенітету, до будування СВОГО, НЕЗАЛЕЖНОГО життя, а довколишні імперіалістичні хижаки роблять усе від них залежне, щоб не допустити такої суверенності, а законсервувати ОБРАНИЙ ДЛЯ ЖЕРТВИ НАРОД у вигляді сировини - харчової, духовної, енергетичної та всякої іншої.
Так сталося з Україною. Маючи вражаючий потенціал волелюбності, мудрості, творчості, щирості, маючи рідкісні багатства землі і духу, вона в критичний час не змогла відстояти свою державність, а стала колонією жорстокої, безжалісної імперії, воля котрої була діаметрально протилежна волі поневоленої України.
Росія зневажила всі братерські угоди, розтоптала Слово, промовлене в Переяславі. Народ, волелюбністю якого захоплювалась Європа, став кріпаком, рабом, холопом чужинецьких насильників. Григорій Петровський, промовляючи в Думі, прекрасно висвітлив злочинну акцію самодержавства щодо поневоленої України - деградація культурного й духовного життя, нещадна експлуатація природних ресурсів, безупинний геноцид.
Ось чому Український народ з радістю підтримав Революцію і проголошення Української Республіки.
Проте кращі ідеї українських революціонерів, а також ідеї Леніна в["з"] національному["-гo"] питанні["-я"] не були втілені в життя. Наступним рокам не вдалося перемогти шовіністичний дух великодержавництва, і "дух Катерини та Петра" ще страшніше втілився в зловісній діяльності Сталіна.
Мільйони замучених, закатованих, померлих з голоду, - все це давно всім відомо. Інколи дивним видається, чому ще досі існує на географічній карті Україна, чому ще інколи чується українське слово, і найдивніше - що Україна є членом Об'єднаних Націй, - отже, являється СУВЕРЕННОЮ ДЕРЖАВОЮ.
Не будемо гратися в піжмурки: та наша державність - є лише паперовий міраж. І настала пора поставити всі крапки над і, покінчити з невпинною, підступною грою щодо нашої суверенності, як і суверенності всіх інших республік Союзу.
Воля історії така, що кожен /навіть найменший/ народ виступив
4. http://daso.archives.gov.ua/images/stories/vystavky/2016/1108/003_4.jpg
на історичне поле як неповторний Син Своєї Матері у Єдиному Братерстві Людства.
Ми глибоко шануємо культуру, духовність, ідеали російського народу, але чому Москва має вирішувати за нас на міжнародних форумах /наприклад, на Хельсінкському або Бєлградському/ ті чи інші проблеми, зобов'язання тощо?! Чому культурні, творчі, наукові, сільськогосподарські, міжнародні проблеми України мають визначати та планувати в столиці сусідньої /хай і союзної/ держави?
Ми не наївні простаки. Ми розуміємо, що тут діє той же самий дух імперіалізму та шовінізму, про який так виразно і гнівно писав наш Кобзар:
Це той Первый, що розпинав
Нашу Україну,
А Вторая доконаїа
Вдову-сиротину...
Кати, кати, людоїди!
Краще не скажеш! І сучасним революціонерам, комуністам, романтикам, будівникам Нового Світу Любові та Братерства слід гарненько перечитати манускрипти минулого, щоб не витати в абстракціях надуманих схем, а одягнутися в нерушиму броню заповітів Духу Народного.
Нас не спіймати в мережу кримінальних хитросплетінь - хіба що сатрапи бюрократичної твердині просто розчавлять нас поза всякою "законністю”. Ми просто, щиро і з певністю проголошуємо кілька твердо продуманих положень щодо ДЕРЖАВНОСТІ /як своєї, так і сусідніх народів/.
- Не Людина для Держави, а Держава для Людини. Тому будь-які суспільні трансформації повинні отримати схвалення Нації через всенародний референдум. Всі організовані через пресу "голоси народу" будуть викинуті на смітник історії.
[наступні два абзаці у примірнику перекреслині]
- Ми не ставимо питання про "відділення" України. Нам нема від кого відділятися. Планета єдина. Людство єдине. Поруч - народи-брати. Від кого ж нам відділятися? Навпаки, ми ставимо питання про ПРИЄДНАННЯ - ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНИ, РОСІЇ, ГРУЗІЇ, ЛАТВІЇ та інших братерських націй до Єдиного Духу Людства.
- Ми за Спілку, яка називається Союзом Радянських Соціалістичних Республік, а згодом трансформується у Братерство Вільних Народів Землі. Але КОЖЕН НАРОД повинен бути в цій Спілці ВІЛЬНИМ ЧИННИКОМ, незалежним творчим духом. Лише за такої умови щезнуть ті деформації, що спотворюють стосунки між народами, сіють розбрат і підозріння. Коротше - народ повинен бути господарем своєї землі, своєї традиції, свого творчого спадкоємства, своїх футурологічних прагнень, своєї волі до побудови кращого життя - для всіх, для кожного.
[кінець перекреслення]
- Отже[слово закреслено, наступне з великої букви], найрадикальніша вимога духу Української Нації для себе і для братерських народів - ПОВНА СУВЕРЕННІСТЬ ТВОРЧОГО ПРОЯВУ у всіх сферах духовно-господарського життя. Ніщо в світі не може зупинити втілення цієї ідеї в зримі форми історичної реальності, бо це - воля Еволюції.
[[Далі відсутні оригінальні картинки документів, що, скоріше, бралися з Додатків до звітів КДБ, тому надалі користуюся тому версією, що вивішана на history.org.ua і library.khpg.org. Чи є щось ще пропущене - невідомо, у коментарі навів декілька фраз, які відсутні були на сайті history.org.ua та library.khpg.org, а саме додрукував фрази "...своїх футурологічних прагнень", "...бо це - воля Еволюції".]]
- Як саме буде виявлятися соціальна трансформація поглиблення суверенітету тієї чи іншої нації - важко передбачити, і не слід планувати цього. Сплячий велетень-народ має в серці своєму багато несподіванок для ворогів і для скептиків.
Але ясно одне: без вільної, мислячої, безстрашної людини не здійсниться жодна важлива акція історичної ваги. Тому особливу увагу треба приділити Людині, її духові, її правам.2. Людина. Її права
Химерна справа: у нас є непогана Конституція, наша країна підписала Загальну Декларацію Прав Людини, Гельсінкські Угоди - і в усіх цих документах без кінця повторюється про Права Людини, про те, що Людина може і має право і те, і се і так далі, - а коли до діла - то всі ці права і можливості обертаються не лише міражем, а жорстокими ударами. Вимагаючи того, що декларовано в офіційних документах, Людина прирікає себе на вічні тортури. Себе і близьких своїх...
Страхітливий парадокс. Його потрібно вияснити. А суть, безумовно, в тім, що права декларуються бюрократичною структурою, так би мовити, вивішуються на стіні, а не випливають з самої правосвідомості Людини.
Наведемо найпримітивніший приклад.
Свобода слова, свобода волевиявлення, свобода виїзду і в'їзду і так далі...
Декларуючи ці права, державна структура нічого нового не сказала Людині, а лише по-блюзнірському товкмачить їй те, що було притаманне кожній мислячій істоті у всі віки, та й не лише людині, а всьому сущому. Але якщо стихійна людина запитувала лише себе, "Бога в собі", щоб діяти так чи інакше, то тепер вона повинна питати дозволу на свободу слова чи дії у якогось книжкового черв'яка, у чиновницької душі. А бюрократи, ясна річ, завжди знайдуть безліч параграфів та псевдозаконних гачків, щоб заборонити Людині здійснення її волі.
Ілюстрація - сучасна ситуація.
Хочеш виїхати - ти ворог Держави. Але держава - це моя добровільна домовленість з іншими; то хіба ж не ясно, що я можу створити державу і ліквідувати державу.
А якщо інші хочуть її зберегти, то це не означає, що вони повинні тримати мене в мишоловці своєї волі, бо тоді самі перетворюються на тюремників і рабів.
Думаєш інакше - ти ворог Держави.
Але хіба у Держави є якась імперативна думка, згідно з якою всі люди повинні мислити?
Мисль - блискавиця! Як можливо її узгодити з каноном? Хто каже, що він мислить так, як велить держава, - той зовсім не мислить, бо повторювати по-мавп'ячому чужі, навіть геніальні думки, - це означає стати папугою, грамофонною платівкою.
Суть усіх тих міркувань у тому, що необхідно рішуче повернутися до правосуб'єктності Людини, що відображено й у статті 6 Загальної Декларації Прав Людини, - і діяти у відповідності з волею суб'єкта, а не параграфу закону, створеного для затьмарення права, а не здійснення його.
Отже, всі декларації Конституції, міжнародних правових документів і т. д. щодо Прав Людини повинні трактуватися не як право бюрократа дозволити мені те або це, а як Право Людини обрушити на бюрократа меч Закону, коли той чи інший чиновник забороняє правове волевиявлення суб’єкта. (Зрозуміло, ми не говоримо тут про явно злочинні зазіхання суб’єкта, спрямовані супроти інших людей, супроти їх прав).
Говорячи конкретно, ми вимагаємо:
- Вільного виїзду з батьківщини і повернення назад.
- Вільного розповсюдження своїх ідей і знайомства з ідеями інших людей.
- Вільного створення творчих, мистецьких, філософських, наукових асоціацій і розпуску їх.
- Вільної участі у формуванні свідомості народу і в справах держави.
- Вільної діяльності, спрямованої до всеоб'єднання Духу Людства на засадах Братерства, Любові й Розуму.
Людина - дивовижна Квітка Еволюції, її покликання - до об'єднання розтерзаного з правіку світу у Чарівний Вінок Краси і Гармонії. Здійсненню цієї ідеї стоїть на заваді дух мілітаризму, новітнього імперіалізму та шовінізму. У грізний час, коли катастрофічне порушено екологічну, демографічну, енергетичну та економічну рівновагу планети, - необхідні дружні, самовіддані, щирі дії всіх народів та індивідуумів.
Державні структури, котрі не розуміють, або не хочуть розуміти жаху ситуації, або злочинно ігнорують те розуміння, - такі структури є ворогами Еволюції, а відтак - всього Людства!
Отже, порушення Права Націй на самовизначення, на суверенне духовне життя, а також порушення Права Людини на суверенне волевиявлення - порушення Космічного Права. Державна структура, винна в такому порушенні - є ворогом всього Людства і підлягає нещадному історичному вирокові - викреслення зі Скрижалів Майбутнього, всесвітня ганьба і прокляття.
Нас дивує той спокій і байдужість, з якою державні діячі тих чи інших країн реагують на репресії в країнах, що підписали Гельсінкські Угоди. Ясно, що знущання над Правами Людини - рутина для всіх держав, але така байдужість не повинна мати місця в XX сторіччі.
Невже комусь приємно бути ославленим новітніми інквізиторами та тиранами? Невже не приємніше, не людяніше - відкрити темниці, ліквідувати цензуру, розігнати стукачів та провокаторів, розвіяти страх, що оповив душу народу і заважає розправити на всю широчінь плечі?
Україна 1977-го року пропонує:
- Звільнити всіх політув'язнених і ліквідувати відповідні статті в Кримінальних Кодексах Союзу та Республік.
- Відкрити кордони країни для вільного виїзду та в'їзду.
- Відкрити річища для вільної інформації - наукової, мистецької, літературної, особистої та всякої іншої, яка не вражає Права Людини..
- Назавжди ліквідувати цензуру як реліктовий інститут феодалізму, передавши видавництвам право не допускати на книжковий чи інший ринок мілітарної та порнографічної продукції.
- Ліквідувати смертну кару як прояв злочинності державної структури. Держава не може народити життя, вона не мас права і відбирати його.
- Осудити на рівні Об'єднаних Націй саму ідею убивства, а отже затаврувати будь-яку державу або особу, що прагне здійснити свої наміри з допомогою вбивства (війни) - як ворогів Людства, що не мають права ввійти в Спільне Майбутнє.
- В найближчі роки ліквідувати армії (крім внутрішніх сил порядку) і створити Всепланетне Братерство Народів на основі Об'єднаних Націй.
- Спільно вирішити економічні, екологічні, демографічні та космологічні проблеми. Пора прокинутися від бюрократичної сплячки і збагнути, що проблема однієї Людини є проблемою всього Людства, і виходити у всіх своїх діях з цієї спільної для всіх основи.
УКРАЇНА 77-го РОКУ сповнена найщиріших прагнень, бажань і волінь шле братерським народам на Белградському форумі свою Любов і Вітання.
15 лютого 1977 р Українська Громадська Група Сприяння виконання Гельсінкських Угод : Олесь Бердник, Оксана Мешко, Петро Григоренко, Левко Лук'яненко, Іван Кандиба, Микола Матусевич, Ніна Строкатова, Мирослав Маринович
За виданням: УПР, 1978, с. 19-28.
Звірено з текстом оригіналу, що зберігається в архіві видавництва "Смолоскип" у Києві. -Ред. - [взято з history.org.ua та library.khpg.org, з їх же версії документу переробляв першу доступну частину Нотатки у відповідность з автентичним виглядом, поданим в картинках]
Також документ було надруковано: Український правозахисник рух. Торонто-Балтимор, 1978. С. 24.
Коментар про документ: "Хоча в "Україні літа 1977-го" і порушувалися актуальні на той час проблеми, але жодна з вимог неувійшла до підсумкового документу Бєлградської наради.Цей меморандум не зовсім схожий на решту: тут автораж занадто захоплюється романтизмом" звідси http://papers.univ.kiev.ua/istorija/articles/Memorandums_of_ukrainian_helsinki_group_as_a_sours_for_studying_of_the_remedial_movement_in_Ukraine_15926.pdf
Згадка закордоном, з книги Богдана Кравченко “Ukraine After Shelest”:
" As a political manifesto, Memorandum no. 5 is marred by the inclusion of poetic and utopian elements, unmistakably the work of Oles Berdnyk, for all his good intentions, a man of literature and science fiction, not of politics. The document is nevertheless a landmark in the development of Ukrainian dissent because it represents the first real attempt to formulate a political programme of the Ukrainian human and national rights movement. Although its proposals were already implicit in Ukrainian dissenting thought of the preceding decade, they had never been expressed so forthrightly and clearly. Now there existed a programmatic document, however rudimentary, which defined the minimal goals of Ukrainian human and national rights campaigners. Over the next two years, the crystallization of Ukrainian dissenting thought precipitated by Memorandum no. 5 and the other initial documents of the Ukrainian Helsinki monitoring group, was to continue. Oles Berdnyk, Father Vasyl Romaniuk together with Oleksii Tykhy, and Iurii Lytvyn and the Ukrainian Patriotic Movement all later helped to develop the programme of Ukrainian dissent. “