Середземськi Вогнi | Південне королівство
на основі скандинавських міфів та реальних подій
Давно то було... Ще як із засніжених вершин Асґарду чорні вóрони Одіна споглядали на світ, як біловолоса Фрея із льодових кристалів носила осяйне намисто, а хитрий Локі викладував рунами доріжки долі...
От тоді і починається наша історія...
Середземськi Вогнi
Стародавні рукописи відкривають таємницю...
Ніщо не сховається перед нею...
• Передісторія • Південне королівство • Ігри Локі • Раґнарок • Країна Юності •
словник імен
Південне королівство
Середзем'я... Безкінечні ліси, величні ріки, високі гірські хребти... Край людей, які споконвіку тут жили і трудилися...
Колись панував мир і спокій, злагода і добробут. Молоко з медом лилися у горлянки, які не знали спраги, сміливі мисливці із неполоханих хащів приносили щедру здобич. Рибалки ходили човнами далеко в море і поверталися обтяжені уловом. На золотистих полях колосилися хліби. І було так добре, що охоронці часом й засинали на мурах міст, не знаючи тривоги...
А тепер Мідґард має прийняти й нових поселенців - ґномів та веттів, які за підтримку Фьорадері були покарані вигнанням із Альфгейму.
Ішла зима. Хуртовини кутали снігами землю так, що й не було сліду давно минулого літа. Сильні морози скували ріки та озера. Мисливці часто губилися в лісах, а вовки близько підійшли до осель Мідґарду. В такий небезпечний період ґноми та ветти долали дорогу через гори до нових домівок. Тяжко...
На ельфійській раді було вирішено на підтримку ґномів та веттів відправити звитяжних ельфійських принців й принцес, які взяли чи не найбільш вагому участь в боротьбі. Такими були Бор-Іс, Віска, Верндарі та фея Ґетрісін. Остання з них дуже загорілася долею малих істот та з захопленням мріяла про новий похід.
Підготовка подорожі йшла повільно, адже передбачала виконання багатьох завдань. Потрібно було, насамперед, добре озброїтися, адже сили противника ще не розбиті і прийдеться не раз оголити мечі та пустити стріли у ворогів.
Коли ельфійські вельможі з почетом тільки прибули в Середзем’я, якраз приходила весна. На місцях поселення ґномів та веттів не було майже нічого - стояли тільки кілька господарських будівель для зберігання їжі та було підготовлене місце для палацового комплексу ельфів. Чи не відразу почалося будівництво укріплень та помешкань для прибулого населення. Також було облаштоване місце для громадського харчування та різноманітних святкувань.
Вечорами вижилі в зимовому переході збиралися коло вогнищ, розповідали давні казки та легенди, знайомилися, ділилися задумами на майбутнє.
У Середзем’ї нарешті налагоджувалося життя: під проводом Бор-Іса ґноми та ветти вчилися робити зброю та жити поміж нових для них лісів, під проводом Верндарі Скоґур - готувати собі поживну їжу, під проводом Віски - співати нових веселих пісень та під проводом Во́ни - гратися у вільний час на залятих сонячним промінням галявинах. Аби все йшло за задумом, слідкувала фея Ґетрісін.
Але не все так добре було, як то здавалося. Десь під кінець весни, коли вже на лугах зацвітали запашні квіти, на охоронців поселення відбувся напад. Якраз тоді вахтувала Ґудґефід з подругою. Юні воївниці від несподіванки дуже запанікували, від нападників рятувалися у домівках. На їхні лементи збіглися інші вої та напад було зупинено. Тролі відійшли в ліси.
Але з тої ночі тепер кожен з острахом дивився в ліс, а деяким особливо лякливим тролі ввижалися навіть в мерехтливих тінях між дерев.
Весна завершилася відвідуванням бань та походами на ставки. Під променями майже літнього сонця ґноми та ветти тішилися теплу та погоді.
На початку літа ліс ставав все менш спокійним. Спека робила тролів агресивними. Часом в Середзем’ї тривога здіймалася раз за разом, населення було доволі невиспаним.
Десь на початку другого місяця літа відбувся напад об’єднаних сил йотунів та тролів. Юна Сорґлеґт мала чуття, що щось таке станеться, але до її порад не прислу́халися.
Вночі на підходах до Мідґарду зчинився шум. Ліс палав. Було чути крики. Населення здійнялося, але не було сміливців поміж ґномів та веттів, аби вийти за межі укріплень та вияснити, що відбувається, хто нападає. Бор-Іс, Хельґі та Конунґур вирішили самими зробити вилазку. Вони у трьох, богатирі Мідґарду, рушили у невідомість. Спалахували штучні вогні, здійнявся галас. Троє ельфів мужньо кинулися в бій з переважними силами противника. Їх оточили з різних боків і можливо, бій був би програний, якби не чарівний меч Бор-Іса, яким принц поранив Верндартроля, одного з ватажків нападу. Нападники опустили зброю та відійшли з поля бою. Ельфи вернулися у Середзем’я з гордо піднятими головами, у славі та пошані.
Коли у Мідґард повернувся ласий до боїв воєвода Барнід, дуже жалів, що пропустив таку чудову змогу повоювати.
Під кінець літа під проводом Хельґи та Во́ни малі істоти відправилися на пошуки мапи, яка вказувала маршрут до загублених королівських корони та меча ґномів і веттів. Похід тривав майже місяць, але був вдалим.
На початку осені напади тролів продовжувалися. Вони були не дуже катастрофічними, але завдавали шкоди господарському життю населення Мідґарду, яке щоразу мужньо захищалося.
Під кінець осені, приготувавшись добре до походу за королівськими регаліями, ґноми та ветти вирушили в дорогу. Ходили вони довго горами та лісами, поки не отаборувалися далеко на півночі. Там їх і зустріли тролі. Вночі зав’язався бій, в часі якого й були знайдені омріяні корона та меч.
Після повернення в рідні домівки, під керівництвом ельфів населення влаштувало багатоденний турнір, після нього - шалений фестиваль, на якому короновано нову королеву веттів - Гроккід, як кращу з-поміж усіх.
Доходив кінця Середземський рік. Але чи вдасться побороти тролів та їх союзників у новому? Чи вдасться відновити лад і мир у краю? Що принесе нова весна?..
З надією на майбуття, ельфійський літописець...
Над текстом працювали:
легенда - Борис Явір Іскра
хроніка - Борис Явір Іскра, Христина Качмарик, Катерина Старко, Анастасія Качмарик, Богдана Бідюк, Тетяна Ромах, Оксана Стрільчук
© 2009-2013 роки
Давно то було... Ще як із засніжених вершин Асґарду чорні вóрони Одіна споглядали на світ, як біловолоса Фрея із льодових кристалів носила осяйне намисто, а хитрий Локі викладував рунами доріжки долі...
От тоді і починається наша історія...
Середземськi Вогнi
Стародавні рукописи відкривають таємницю...
Ніщо не сховається перед нею...
• Передісторія • Південне королівство • Ігри Локі • Раґнарок • Країна Юності •
словник імен
Південне королівство
Середзем'я... Безкінечні ліси, величні ріки, високі гірські хребти... Край людей, які споконвіку тут жили і трудилися...
Колись панував мир і спокій, злагода і добробут. Молоко з медом лилися у горлянки, які не знали спраги, сміливі мисливці із неполоханих хащів приносили щедру здобич. Рибалки ходили човнами далеко в море і поверталися обтяжені уловом. На золотистих полях колосилися хліби. І було так добре, що охоронці часом й засинали на мурах міст, не знаючи тривоги...
А тепер Мідґард має прийняти й нових поселенців - ґномів та веттів, які за підтримку Фьорадері були покарані вигнанням із Альфгейму.
Ішла зима. Хуртовини кутали снігами землю так, що й не було сліду давно минулого літа. Сильні морози скували ріки та озера. Мисливці часто губилися в лісах, а вовки близько підійшли до осель Мідґарду. В такий небезпечний період ґноми та ветти долали дорогу через гори до нових домівок. Тяжко...
На ельфійській раді було вирішено на підтримку ґномів та веттів відправити звитяжних ельфійських принців й принцес, які взяли чи не найбільш вагому участь в боротьбі. Такими були Бор-Іс, Віска, Верндарі та фея Ґетрісін. Остання з них дуже загорілася долею малих істот та з захопленням мріяла про новий похід.
Підготовка подорожі йшла повільно, адже передбачала виконання багатьох завдань. Потрібно було, насамперед, добре озброїтися, адже сили противника ще не розбиті і прийдеться не раз оголити мечі та пустити стріли у ворогів.
Коли ельфійські вельможі з почетом тільки прибули в Середзем’я, якраз приходила весна. На місцях поселення ґномів та веттів не було майже нічого - стояли тільки кілька господарських будівель для зберігання їжі та було підготовлене місце для палацового комплексу ельфів. Чи не відразу почалося будівництво укріплень та помешкань для прибулого населення. Також було облаштоване місце для громадського харчування та різноманітних святкувань.
Вечорами вижилі в зимовому переході збиралися коло вогнищ, розповідали давні казки та легенди, знайомилися, ділилися задумами на майбутнє.
У Середзем’ї нарешті налагоджувалося життя: під проводом Бор-Іса ґноми та ветти вчилися робити зброю та жити поміж нових для них лісів, під проводом Верндарі Скоґур - готувати собі поживну їжу, під проводом Віски - співати нових веселих пісень та під проводом Во́ни - гратися у вільний час на залятих сонячним промінням галявинах. Аби все йшло за задумом, слідкувала фея Ґетрісін.
Але не все так добре було, як то здавалося. Десь під кінець весни, коли вже на лугах зацвітали запашні квіти, на охоронців поселення відбувся напад. Якраз тоді вахтувала Ґудґефід з подругою. Юні воївниці від несподіванки дуже запанікували, від нападників рятувалися у домівках. На їхні лементи збіглися інші вої та напад було зупинено. Тролі відійшли в ліси.
Але з тої ночі тепер кожен з острахом дивився в ліс, а деяким особливо лякливим тролі ввижалися навіть в мерехтливих тінях між дерев.
Весна завершилася відвідуванням бань та походами на ставки. Під променями майже літнього сонця ґноми та ветти тішилися теплу та погоді.
На початку літа ліс ставав все менш спокійним. Спека робила тролів агресивними. Часом в Середзем’ї тривога здіймалася раз за разом, населення було доволі невиспаним.
Десь на початку другого місяця літа відбувся напад об’єднаних сил йотунів та тролів. Юна Сорґлеґт мала чуття, що щось таке станеться, але до її порад не прислу́халися.
Вночі на підходах до Мідґарду зчинився шум. Ліс палав. Було чути крики. Населення здійнялося, але не було сміливців поміж ґномів та веттів, аби вийти за межі укріплень та вияснити, що відбувається, хто нападає. Бор-Іс, Хельґі та Конунґур вирішили самими зробити вилазку. Вони у трьох, богатирі Мідґарду, рушили у невідомість. Спалахували штучні вогні, здійнявся галас. Троє ельфів мужньо кинулися в бій з переважними силами противника. Їх оточили з різних боків і можливо, бій був би програний, якби не чарівний меч Бор-Іса, яким принц поранив Верндартроля, одного з ватажків нападу. Нападники опустили зброю та відійшли з поля бою. Ельфи вернулися у Середзем’я з гордо піднятими головами, у славі та пошані.
Коли у Мідґард повернувся ласий до боїв воєвода Барнід, дуже жалів, що пропустив таку чудову змогу повоювати.
Під кінець літа під проводом Хельґи та Во́ни малі істоти відправилися на пошуки мапи, яка вказувала маршрут до загублених королівських корони та меча ґномів і веттів. Похід тривав майже місяць, але був вдалим.
На початку осені напади тролів продовжувалися. Вони були не дуже катастрофічними, але завдавали шкоди господарському життю населення Мідґарду, яке щоразу мужньо захищалося.
Під кінець осені, приготувавшись добре до походу за королівськими регаліями, ґноми та ветти вирушили в дорогу. Ходили вони довго горами та лісами, поки не отаборувалися далеко на півночі. Там їх і зустріли тролі. Вночі зав’язався бій, в часі якого й були знайдені омріяні корона та меч.
Після повернення в рідні домівки, під керівництвом ельфів населення влаштувало багатоденний турнір, після нього - шалений фестиваль, на якому короновано нову королеву веттів - Гроккід, як кращу з-поміж усіх.
Доходив кінця Середземський рік. Але чи вдасться побороти тролів та їх союзників у новому? Чи вдасться відновити лад і мир у краю? Що принесе нова весна?..
З надією на майбуття, ельфійський літописець...
Над текстом працювали:
легенда - Борис Явір Іскра
хроніка - Борис Явір Іскра, Христина Качмарик, Катерина Старко, Анастасія Качмарик, Богдана Бідюк, Тетяна Ромах, Оксана Стрільчук
© 2009-2013 роки