наснилося десь на початку квітня
Після теплих днів весни настало похолодання - затягнулися дощі. Хоч вони вже й завершувалися, земля дуже набрала води і рівень в річках суттєво піднявся. Незважаючи на це, було вирішено таки провести спортивні змагання. Місце під них вибрали не з кращих, але цілком доступне, яке було неподалік містечка - на рівнині між двома річками. Неподалік тихо хлюпотів хвилями ставок, на якому були перегони на катамаранах та каяках. Більшість глядачів та спортсменів було все ж на стадіоні.
Мене було залучено до
управління греблею - внаслідок підняття води її рівень на ставку був нестабільний, вона постійно прибувала і треба було час від часу її спускати. Також до організації та й самих змагань було запрошено інших
пластунів.
В день проведення погода була не з кращих - холодний вітер та чорні хмари не додавали ентузіазму. Але відкладати не було змоги.
Загалом усе проходило нормально, вчасно і без зайвих клопотів. На моїй ділянці іноді виникали проблеми через раптові підняття рівня води, доводилося з автоматичного режиму переводити клапани греблі на ручний, але все було гаразд. Після обіду заходили подруги - подивитися змагання з кабінки управління греблею. Маю підозру, що то було таке завуальоване пояснення.
Якось подзвонили з Організації й сказали, що ворожі агенти виявили мій слід в одній з акцій та можуть намагатися мене пов’язати. Я відчував, що підстава десь близько...
Ввечері всі члени проводу та частина учасників й глядачів змагань зібралися в спортзалі коло стадіону. Приміщення було не з кращих, але іншого не було. Надворі крапів дощ, а всередині хто танцював в залі, хто грав в настільні ігри, хто говорив в різних «каптьорах».
Коли я йшов від греблі до спортзалу, то помітив, що хтось за мною слідкує. В тумані було важко розгледіти, хто то, але їх було двоє. Я вичекав їх коло спортзалу і між нами сталася невелика сутичка. Після кількахвилинної шарпанини виявилося, що я більш швидкий - слабший з нападників лежав на мокрій землі й корчився, а мій револьвер був приставлений до щелепи сильнішого з них. Той і видав, що мене здали свої...
Вечір пішов на розборки із «своїми», тобто моїм оточенням. Спочатку я психологічно притис
Віталіка, але виявилося, що нитки, які вели до нього - фальшивий навід. Я йому подякував за вірність та підтримку, ми випили по чарці солодкого й трохи міцного напою. Якраз в той момент у кімнату увірвалася
Ліля, погрожуючи мені пістолетом. Віталік встав з-за столу, але доволі необережно, зашпортався за крісло, яке з гуркотом й впало. Ліля відволіклася на цю оказію й в мить опинилася в моїх руках. Після точного руху її пістолет полетів в кут кімнати (його підібрав мій друг), а мій револьвер вперся їй під щелепу. Пташечка підкралася. Пташечка попалася...
_ _ _
© Борис Явір Іскра, квітень 2013
сни:
•
Космічна місія •
Про війну •
Про того, хто чинить шкоду •
Про жінок •
Пригоди в Тернополі •
Повернення додому •
Аґенти •
На руїнах... •
Втеча •
Розіп’ятий •
Не убий! •
Совєти •
Сон зимової ночі •
У пошуках скарбів •
Зникнення •
На чужій планеті •
Незнайомка •
Викрадення корабля •
Бути напоготові •
Війни з автохтонами •
Мене не впіймати •
Підкралися •