Релігії світу у %
Свого часу я вже писав про поширеність світових релігій. Не так давно натрапив на доволі цікаву графіку за 2010 рік.
Ці дані добрі тим, що показують не тільки поширеність релігій, а й середній вік носіїв.
Приємним є те, що нарешті враховані народні й традиційні культи (в тому числі традиційні африканські, народна китайська, індіанські, народні європейські релігії та релігія австралійських аборигенів). Незважаючи на те, що часто ці конфесії не мають офіційного віровчення і священних текстів, загалом сповідників язичництва коло 5,9%, в тому числі в Європі так офіційно самовизначилися близько 1 020 000 осіб, а найбільш язичницькими у світі є Китай, В'єтнам, Японія, Тайвань.
Звично є розділ "релігійно невизначені", до якого в різних державах відносять, як вказаних у статистиці агностиків чи атеїстів, так і людей, які є прихильниками різноманітних філософських течій (наприклад, пантеїсти), язичницьких за духом чи близьких до язичництва, або людей, які відмовляються назвати свою релігійність через переслідування представниками панівної релігії. Багато хто з релігійно невизначених осіб беруть участь у релігійних ритуалах (часто не панівної релігії) або мають певні релігійні переконання. У світі таких 16,3%, у Європі близько 134 820 000 осіб, а в Чехії та Естонії вони становлять більшість.
"Інші релігії" - категорія різноманітна і включає в себе групи, не класифіковані в іншому місці, включає послідовників релігій, які часто не вимірюються окремо у переписах чи дослідженнях. Сюди відносять не тільки згадані в табличці синто (японське язичництво), джайнізм, даосизм, але й сучасні неоязичницькі рухи - вікканство, друїдизм. Категорія поєднує як старі, так і нові народні чи близькі до них релігії. У світі представників цієї групи коло 0,8%, в тому числі у Європі близько 930 000 осіб.
Майже три чверті (73%) людей у світі живуть у країнах, в яких їх релігійна група складає більшість населення. Лише близько чверті (27%) всіх людей живуть, як релігійні меншини. Немає жодної країни, де люди, які твердо ідентифікують себе з народними й традиційними віруванням б становили більшість (правда, у Японії ситуація специфічна через методологію досліджень та явище синто-буддистського синкретизму).
Так чи інакше, статистика показує, що нема у світі панівної релігії, нема такої, яка остаточно пізнала істину. Останнім часом зростають як традиційні вірування й культи, так і нові чи відроджені філософські доктрини. Звісно, й далі продовжується тенденція до зростання чисельності представників індуїзму (до речі, також народна релігія), та мусульманства.
Цей графік відносно непогано показує, хто у майбутньому буде "правити бал" - індуси та мусульмани, обігнавши християн. Бо саме індуси й мусульмани мають наймолодший середній вік та потугу до природного розвитку й живуть у суспільствах, які швидко зростають та розвиваються. Середній представник традиційних релігій має поза тридцять років, що є добрим показником, але не найкращим, бо ті, хто нині є молодими, завтра дадуть нове потомство і ще збільшать свою чисельність. Також молоді більше здатні до творення, ніж старші - то природно. Прості демографічні спостереження показують, що будь-які спільноти (народи, етноси, релігійні, політичні групи тощо) мають особливість, що, чим менший середній вік зараз, тим більше перспектив у них в майбутті.
Більш високий середній вік може також вказувати, що більша частина прихильників тих чи інших релігій живуть в країнах "першого світу" й хороших умов.
У табличці можна побачити ще одну цікаву деталь - з віком люди мають більш поміркований світогляд (традиційні вірування, агностицизм тощо), або більш старіший і перевірений часом (хоча, то все відносне). Якщо припустити, що більшість релігійної приналежності заснована на сімейних традиціях, а не на суспільних чи особистісних змінах, може бути, що це більше показник відтворення населення. Якщо ж зміни у свідомості трапляються більше, ніж можна гадати, то вони мають відношення до літніх людей в тих релігіях, які мають вищий середній вік.
Було б добре мати додатковий набір даних, який охоплює попередню приналежність та її зміну з плином часу, щоб зробити правильні висновки.
А зараз про те, що ви, на жаль, не прочитаєте у більшості книжок із релігієзнавства. Цікавий факт, що власне традиційні й народні вірування та релігії, а також новітні спроби їх відродити загалом складають 21,7% людства, займаючи третє місце за кількістю сповідників у світі. А разом з різноманітними філософськими течіями - 38%, що є найбільшим показником з-поміж інших. Враховуючи тенденцію до збільшення, можна прогнозувати, що за певних умов саме ті люди можуть стати рушієм духовного оновлення Землі.
_ _ _
© Борис Явір Іскра, 2012-12-25
Ці дані добрі тим, що показують не тільки поширеність релігій, а й середній вік носіїв.
Приємним є те, що нарешті враховані народні й традиційні культи (в тому числі традиційні африканські, народна китайська, індіанські, народні європейські релігії та релігія австралійських аборигенів). Незважаючи на те, що часто ці конфесії не мають офіційного віровчення і священних текстів, загалом сповідників язичництва коло 5,9%, в тому числі в Європі так офіційно самовизначилися близько 1 020 000 осіб, а найбільш язичницькими у світі є Китай, В'єтнам, Японія, Тайвань.
Звично є розділ "релігійно невизначені", до якого в різних державах відносять, як вказаних у статистиці агностиків чи атеїстів, так і людей, які є прихильниками різноманітних філософських течій (наприклад, пантеїсти), язичницьких за духом чи близьких до язичництва, або людей, які відмовляються назвати свою релігійність через переслідування представниками панівної релігії. Багато хто з релігійно невизначених осіб беруть участь у релігійних ритуалах (часто не панівної релігії) або мають певні релігійні переконання. У світі таких 16,3%, у Європі близько 134 820 000 осіб, а в Чехії та Естонії вони становлять більшість.
"Інші релігії" - категорія різноманітна і включає в себе групи, не класифіковані в іншому місці, включає послідовників релігій, які часто не вимірюються окремо у переписах чи дослідженнях. Сюди відносять не тільки згадані в табличці синто (японське язичництво), джайнізм, даосизм, але й сучасні неоязичницькі рухи - вікканство, друїдизм. Категорія поєднує як старі, так і нові народні чи близькі до них релігії. У світі представників цієї групи коло 0,8%, в тому числі у Європі близько 930 000 осіб.
Майже три чверті (73%) людей у світі живуть у країнах, в яких їх релігійна група складає більшість населення. Лише близько чверті (27%) всіх людей живуть, як релігійні меншини. Немає жодної країни, де люди, які твердо ідентифікують себе з народними й традиційними віруванням б становили більшість (правда, у Японії ситуація специфічна через методологію досліджень та явище синто-буддистського синкретизму).
Так чи інакше, статистика показує, що нема у світі панівної релігії, нема такої, яка остаточно пізнала істину. Останнім часом зростають як традиційні вірування й культи, так і нові чи відроджені філософські доктрини. Звісно, й далі продовжується тенденція до зростання чисельності представників індуїзму (до речі, також народна релігія), та мусульманства.
Цей графік відносно непогано показує, хто у майбутньому буде "правити бал" - індуси та мусульмани, обігнавши християн. Бо саме індуси й мусульмани мають наймолодший середній вік та потугу до природного розвитку й живуть у суспільствах, які швидко зростають та розвиваються. Середній представник традиційних релігій має поза тридцять років, що є добрим показником, але не найкращим, бо ті, хто нині є молодими, завтра дадуть нове потомство і ще збільшать свою чисельність. Також молоді більше здатні до творення, ніж старші - то природно. Прості демографічні спостереження показують, що будь-які спільноти (народи, етноси, релігійні, політичні групи тощо) мають особливість, що, чим менший середній вік зараз, тим більше перспектив у них в майбутті.
Більш високий середній вік може також вказувати, що більша частина прихильників тих чи інших релігій живуть в країнах "першого світу" й хороших умов.
У табличці можна побачити ще одну цікаву деталь - з віком люди мають більш поміркований світогляд (традиційні вірування, агностицизм тощо), або більш старіший і перевірений часом (хоча, то все відносне). Якщо припустити, що більшість релігійної приналежності заснована на сімейних традиціях, а не на суспільних чи особистісних змінах, може бути, що це більше показник відтворення населення. Якщо ж зміни у свідомості трапляються більше, ніж можна гадати, то вони мають відношення до літніх людей в тих релігіях, які мають вищий середній вік.
Було б добре мати додатковий набір даних, який охоплює попередню приналежність та її зміну з плином часу, щоб зробити правильні висновки.
А зараз про те, що ви, на жаль, не прочитаєте у більшості книжок із релігієзнавства. Цікавий факт, що власне традиційні й народні вірування та релігії, а також новітні спроби їх відродити загалом складають 21,7% людства, займаючи третє місце за кількістю сповідників у світі. А разом з різноманітними філософськими течіями - 38%, що є найбільшим показником з-поміж інших. Враховуючи тенденцію до збільшення, можна прогнозувати, що за певних умов саме ті люди можуть стати рушієм духовного оновлення Землі.
_ _ _
© Борис Явір Іскра, 2012-12-25