Подзвони мені на Новий рік...
Якби хто питав, то у мене - все добре. Я здоровий, маю ладний апетит і спокійні нерви. Мені ся подобає моя робота, мої проекти задовільняют мій естетичний та пізнавальний інтереси. Но щось не так. Щось гризе мене з середини, як ржа гризе жилізо, як хробак гризе ябко. У мої снах постают невидимі мені тут світи, незнані події і незвідані дороги. Але засинати мені тяжко. Як і просинати ся...
А тут ще й дзвінок. Кілька хвилин розмови і вона мені каже: «Подзвони мені на Новий рік...». І що би то значило? Невже то прямий натяк «залишся зі мнов, не їдь на Ґруник бо там мережа не тягне»? Чи вона хоче зустріти, а потім і відпровадити сей рік зі мнов?
Як би там не було, але я чекаю в гості іншу. А сій... Можливо, подзвоню... Можливо... Можливо, на Новий рік...
_ _ _
© Борис Явір Іскра, 2012-12-19