Ф: до мовного питанє в Галичині
Сеся моя оповідка є з тої оказії, же певні панове-східнєки не визнают за Галичинов окремого розвою свої мови, свої говорінки, яков гуторили наші кревні… І ниніка я вам розповім про галицке «ф».
Передовсім хтів им би звернути вашу увагу на то, же в Україні звично говорити «хв» там, де порєдні галичєни кажут «ф» чи «х», для галицкої мови (на відміну до українскої) властивий звук «ф» (го алофон «ф’»). На довід сего можна привести властиві саме галицкі мові слова:
* файно, фустка, фіртка, фартух, фудульний, фукати, фуфала, флєшка, фест, фестунок, арифметика, фіґляр…
які або не властиві для українскої мови, або властиві із звуком «п», «х» чи звукосполученєм «хв» замість галицкого «ф»:
* хустка, хвіртка, пляшка, арихметика.
Те саме й спостерігаємо в іменах:
гал.: Филип, Федір, Фома.
укр.: Пилип, Хведір, Хома.
Галицка мова до насильної українізації на почєтку 20го столітє майже не знала слів із «хв»: хороба, хорий, фіртка, фустка, фіст та багато єнших. Киби галичєни не мали «ф» з давен віків, то би не прийнєли го, єк то були зробили українці, єкі замінєли іншомовне «ф» на рідне їм «хв» чи «п»: Хведір, Пилип, хвіртка, хвіст та єнші.
Наприклад, коли Іван Федоров приїхав ві Львів, то львівскі русини не назвали го Хведоров, а Федорович, додавши до прізвища галицке «-ич», але першої букви не змінили. То було в 16тім столітю. Киби було в Галичині «хвеканє», то б Федоров би став Хведоровом, но не Федоровичом.
Нарід зазвичай береже мовну традицію і у простонародні мові прийшлі слова перекручує на свій лад. Єк нарід зберіг давнє галицке «ф», єк нарід і в прийшлих словах го зберіг, отже сес звук властивий мові галичєн.
Післяслово: фана, фатів, фустка, фачлик, фіґлі, трафити, файний, штрімпфлі, шуфля, фалатнути, фурити, фасувати, фуширувати, фиркати, форкати, футрувати, футро, фашталакати, фарбаня, футір, френдзлі, фаврі, фашинє, фівкати, фленькати, флоєра, флякорниця, фляшкавиця, фоя, фолоситісє, фоскати, фуґа, фужделити.
_ _ _
Борис Явір Іскра, 2012-02-07
джерело мапи: Вживання ф і хв.