Восени 1092 року Василько Ростиславич з допомогою половців спустошив поляків.
Перемога Василька у польсько-галицькій війні
Після послаблення влади Києва на Волині та в Галичині в кінці 11 століття, поляки розраховували повернути собі частину Галичини - Червенські ґради, якими володіли на початку 11 століття - в період 1018-1031рр.. Їхні спроби почалися ще в 1080х роках. Але на заваді стали брати Ростиславичі: Рюрик тримав Перемишль, а Володар з Васильком були васалами на Волині. Саме Василько, за Яном Длугошем, очолював військову дружину в прикордонному конфлікті з Польшею у 1081 році, перемігши ляхів (поки середущий брат Володар з волинським ізгоєм Давидом намагалися закріпитися у Тмутаракані - де тому 15 років правив Ростислав).
Але поляки не полишили спроб розширити свої володіння. Після початку війни Ростиславичів за батькову спадщину в Галичині, протистояння знову відновилося. Князь Василько активно боровся за збереження за Ростиславичами Галицької землі. В ході польсько-галицької війни 1091-1092 років з допомогою половців та торків наніс ряд ударів полякам.
Ймовірно, ляхи діяли у змові з уграми, адже в 1092 році на Перемишль напали війська угорського короля Ласла І Святого, проте безуспішно - галичани відбилися. На жаль, того ж року (можливо, у битві) помер Рюрик (мав коло 30 років і не встиг лишити законних нащадків), князівство перейшло Володареві, хоча правити залишилася його мати Ілона (Ланка, Олена - принцеса Угорщини), яка повернулася до Перемишля після смерті свого другого чоловіка - хорватського короля Дмитрія Звонимира в 1089 році.
Літопис Руський поміж подій за осінь 1092 повідомляє, що «У сей же рік половці з Васильком Ростиславичем пустошили Ляхів.». Цілком можливо, що осінній похід 1992 року на поляків був помстою за смерть брата.
Про розміри його нападів можна судити з того, що сам князь у випадку, якби він потрапив в руки до поляків, пощади не чекав. У нього навіть був план зайняти частину Польщі. І, хоча літопис не повідомляє про значні завоювання, зрозуміло, що саме походи Василька дозволили закріпити межу між галичанами та ляхами по Сандомирській пущі на понад століття.
З річницею перемоги над західними ворогами, галичани!
Перемагали і перемагати будемо!
Галичино, будь щаслива!