Я сірим вовком...
Я сірим вовком подамся у гори,
Там снігурі ще рахують світанки,
Де торкається до моїх думок
Муза - цнотлива і хтива коханка.
Я сірим вовком подамся над хмари,
Виростуть крила, неначе у птаха.
Я буду сонце стрічати у небі,
Місяць обніму без крапельки страху.
Я сірим вовком розчинюсь в тумані,
У сивім тумані, як сивим є я...
Для тебе ж світити буде ранкова
Душі мої іскра, гаряча зоря...
© Борис Явір Іскра, 2014-03-19