Сон «Чарівна паличка»
Сон «Чарівна паличка»
Борис ЯВІР, 2015-01-31
Я йшов затуманеною дорогою. Переховував ся...
Вечоріло...
Хотів десь переночувати...
Вдало ся знайти прихисток у напівзруйнованому будинку. Десь на першому поверсі під сходами на другий на старій дерев’яній долівці й перебув ніч. Було тривожно. Накривав ся коциком, який останнім часом носив з собою, і було тепло. Вогню не розпалював, бо хотів перестрахувати ся, аби не знайшли...
На ранок, коли вже добряче засвітило сонце, але туман все ще залишав ся, а я вже збирав ся далі в дорогу, почув якійсь голоси за межами будівлі. Незабаром на порозі з’явили ся двійко осіб: пристаркуватий чоловік та мала дівчинка. Вони привітали ся першими, ми розговорили ся. Як виявило ся, вони також втікачі і мають певне відношення до ордену чаклунів, до якого і я належав, поки нас не розгромили у війні магів. Старий тішив ся, що його родичка має здібності, про які він в дитинстві тільки мріяв. А ще дівчинка розповіла, що дорогою сюди знайшла чарівну паличку і вже пробувала нею користувати ся. Я попросив показати, що виходить. Дівчинка почала стріляти нею пучками повітря так, що навколо розлітало ся будівельне сміття та опале листя.
- Молодець, - похвалив я.
- Дякую, - сказала дівчинка. - А ваша де?
- Я свою втратив у боях...
- Ми знаємо, що у ваших руках побувала не одна паличка, і навіть бузинова паличка Гарі Поттера, - посміхаючись мовила дівчинка і вручила свою паличку мені, - можете перевірити, що ця може?
- Ну так, в моїх руках і ліпші палички бували, ніж ця, - сказав я, крутячи в руках паличку дівчинки.
Я почав стріляти спочатку потоками повітря, а потім води. Дівчинка почала сміятися - це все вона сприймала як забавку.
- Паличка не з кращих, - сказав я. - Вона пошкоджена, але її ще можна відремонтувати і буде толк. Принаймні, для навчання зійде.
Чоловік захотів, аби я його родичку навчив користувати ся паличкою і розвинув її магічні здібності...
Борис ЯВІР, 2015-01-31
Я йшов затуманеною дорогою. Переховував ся...
Вечоріло...
Хотів десь переночувати...
Вдало ся знайти прихисток у напівзруйнованому будинку. Десь на першому поверсі під сходами на другий на старій дерев’яній долівці й перебув ніч. Було тривожно. Накривав ся коциком, який останнім часом носив з собою, і було тепло. Вогню не розпалював, бо хотів перестрахувати ся, аби не знайшли...
На ранок, коли вже добряче засвітило сонце, але туман все ще залишав ся, а я вже збирав ся далі в дорогу, почув якійсь голоси за межами будівлі. Незабаром на порозі з’явили ся двійко осіб: пристаркуватий чоловік та мала дівчинка. Вони привітали ся першими, ми розговорили ся. Як виявило ся, вони також втікачі і мають певне відношення до ордену чаклунів, до якого і я належав, поки нас не розгромили у війні магів. Старий тішив ся, що його родичка має здібності, про які він в дитинстві тільки мріяв. А ще дівчинка розповіла, що дорогою сюди знайшла чарівну паличку і вже пробувала нею користувати ся. Я попросив показати, що виходить. Дівчинка почала стріляти нею пучками повітря так, що навколо розлітало ся будівельне сміття та опале листя.
- Молодець, - похвалив я.
- Дякую, - сказала дівчинка. - А ваша де?
- Я свою втратив у боях...
- Ми знаємо, що у ваших руках побувала не одна паличка, і навіть бузинова паличка Гарі Поттера, - посміхаючись мовила дівчинка і вручила свою паличку мені, - можете перевірити, що ця може?
- Ну так, в моїх руках і ліпші палички бували, ніж ця, - сказав я, крутячи в руках паличку дівчинки.
Я почав стріляти спочатку потоками повітря, а потім води. Дівчинка почала сміятися - це все вона сприймала як забавку.
- Паличка не з кращих, - сказав я. - Вона пошкоджена, але її ще можна відремонтувати і буде толк. Принаймні, для навчання зійде.
Чоловік захотів, аби я його родичку навчив користувати ся паличкою і розвинув її магічні здібності...