Шепіт зелених лісів...
Люба хранителько мого душевного спокою,
хранителько мого серця і зірок моїх темних ночей!
Ти даруєш мені внутрішній спокій,
але, тим часом, збурюєш хвилі мого океану.
Твоя посмішка гріє моє серце,
освітлює мій всесвіт яскравим світлом.
Твій голос заворожує наче шепіт зеленого лісу.
Твої очі нагадують озера високих гір,
у них схована щирість та правда.
Я люблю тебе і хочу зупинити цей невловимий час,
час неймовірної солодкої радості.