Колись давно, коли Богиня-Мати
Заплакала зі щастя рясно,
З її очей зійшла сльоза гаряча,
Немов зоря - така прекрасна.
Сльозиночку назвала цю любов’ю,
Її надво́є поділила.
Та у серця частки тих половинок
Людині кожній помістила.
Як ра́зом половинки не з’єднати,
Одної й тої самої сльози,
Вони ятритимуть серця нещасних,
Мов кислота страшної гіркоти.
Хто ж пару віднайде тій половинці,
Тій, що нуртує всередині,
Пізнає щастя, лиш Богам знайоме,
Гаряче, мов сльоза Богині.
© Борис Явір Іскра, 2014-03-29