Нам зараз бракує моделі держави - Борис Явір | poglyad.te.ua
Про мене вийшла стаття на poglyad.te.ua.
Нам зараз бракує моделі держави
Борис Явір
День проголошення Незалежності України повертає пам’ять багатьох громадян нашої держави у ті буремні часи, коли розвалилась могутня імперія. Тоді дорослі і малі громадяни новонародженої України були схвильовані, адже байдужих до долі держави не було. Підтвердженням цьому є спогади наших учасників, які розповіли «Погляду» про свої переживання у цей переломний момент 22 роки тому. Хтось очікував на обіцяне владою житло, хтось - прагнув стати піонером чи комсомольцем, а ще хтось щиро вірив у те, що мрія про незалежність стане реальністю.
Незабутнім цей період став для відомого тернопільського поета, письменника, художника, хенд-мейдера, серед захоплень якого є чимало неординарних, та просто мрійника, Бориса Явора. Він щиро любить усе українське, тому період проголошення Незалежності України пригадує досить чітко, не зважаючи на те, що тоді був ще малюком.
- В 1991 мені було шість років, я досить добре пам’ятаю путчі та голодування, адже це показували по телевізору. Я цікавився громадсько-політичним життям ще тоді, хоч і його розуміння було суттєво простішим, ніж зараз…
Мене виховували у патріотично-націоналістичному дусі, дусі любові до рідного народу та рідного краю, тому звістку про розпад СРСР, який забрав мільйони життів, уся родина сприйняла позитивно. Усі тоді були наче в ейфорії. Особисто мені ті часи запам’яталися як пора великої надії на краще майбуття, як пора відкритих кордонів та пора перших підприємницьких ініціатив…
Усе було так світло, так позитивно, усі просто витали на хвилях тої ейфорії, вважаючи, що все само собою налагодиться…
Оглядаючись у минуле, можу сказати, що нам тоді бракувало моделі держави, яку ми хотіли побудувати… І зараз також нам бракує такої моделі…
Нам зараз бракує моделі держави
Борис Явір
День проголошення Незалежності України повертає пам’ять багатьох громадян нашої держави у ті буремні часи, коли розвалилась могутня імперія. Тоді дорослі і малі громадяни новонародженої України були схвильовані, адже байдужих до долі держави не було. Підтвердженням цьому є спогади наших учасників, які розповіли «Погляду» про свої переживання у цей переломний момент 22 роки тому. Хтось очікував на обіцяне владою житло, хтось - прагнув стати піонером чи комсомольцем, а ще хтось щиро вірив у те, що мрія про незалежність стане реальністю.
Незабутнім цей період став для відомого тернопільського поета, письменника, художника, хенд-мейдера, серед захоплень якого є чимало неординарних, та просто мрійника, Бориса Явора. Він щиро любить усе українське, тому період проголошення Незалежності України пригадує досить чітко, не зважаючи на те, що тоді був ще малюком.
- В 1991 мені було шість років, я досить добре пам’ятаю путчі та голодування, адже це показували по телевізору. Я цікавився громадсько-політичним життям ще тоді, хоч і його розуміння було суттєво простішим, ніж зараз…
Мене виховували у патріотично-націоналістичному дусі, дусі любові до рідного народу та рідного краю, тому звістку про розпад СРСР, який забрав мільйони життів, уся родина сприйняла позитивно. Усі тоді були наче в ейфорії. Особисто мені ті часи запам’яталися як пора великої надії на краще майбуття, як пора відкритих кордонів та пора перших підприємницьких ініціатив…
Усе було так світло, так позитивно, усі просто витали на хвилях тої ейфорії, вважаючи, що все само собою налагодиться…
Оглядаючись у минуле, можу сказати, що нам тоді бракувало моделі держави, яку ми хотіли побудувати… І зараз також нам бракує такої моделі…