(no subject)

[boplan]

Слухаю сплин «Романс». И ,як не дивно, читаю Мережковського..То не має ніякого відношення до того що я хочу написати. Але я там читаю просту фразу «це ше один гвоздь заколачивается в гроб». Говориться про Росію. А я згадав діда…Стоїмо на кладовищі..всі понурі і смиренні і виплакані…починають забивати гвозді..і тут сплеск плачу знову…Все. .Тепер вже точно пішов. ..Стукіт молотка це як символ.. Він вже пішов назавжди. Гвозді забиваються ..а я в умі: «Прости мене , діду, може чим образив, прости».
  А я ще і разу як він помер не був на проводах. .Таке життя, таке дивне життя.