Читаю ваші круті пости, і так вже хочу відписати якусь пєрлу,
та чось в мене не стоять руки на таке, сорькє.
змінилось тільки єдине, що я почала інколи любити своє волосся, особливо зранку, коли все, як має бути. і на холоді
а взагалі, більше не хочу нічоо викупати, таке відчуття наче в мені бібліотека лайф стрічок, яка перетинається між собою створюючи інформаційний покров, який детектує все на своєму шляху. я наче несвідомо знаю, що відбувається, для чого, і хто за цим стоїть.
і суко, так потішно спостерігати над усім цим цирком навколо. але він монотонний
в мені ж крутиться кубік-рубік 9 на 9. крутиться. може все починатись сходитись з одної сторони, як з іншого боку все розвалилось. це як мати купу ідей і братись за все відразу, це як слухати плейліст з пост роком, інді, ню, електрикою, дабом, альтернативою,тріпхопом... і змінювати себе,в собі щодня. скільки разів я обіцяла собі більш не вдягати мартіна, не запізнюватись на пари, не їсти після 7, не позичати бабло,... або люди не змінються, або цих параметрів забагато, аби скластись по кольорам з усіх боків.
оскільки це нереально, то я ніколи не зможу стати частиною того цирку, який вирує в подіях і зв"язках.
в цьому житті , відчуваю, все так і залишиться, невдалі спроби залишать лиш приємні п"яні спогади. і пох.й. така моя реальність
сподіваюсь ви не сильно викупали цей пост, просто хотіла маякнутись, що i'm in
ну і так, фоточка невдала