Jun 16, 2010 00:38
сьогодні чомусь думала, що батьки запираючи вдома дітей, змушуючи їх цілими днями вчитись, тим самим позбавляють їх від нормального розвитку, спілкування.
а ще гірше, коли не розуміють заняття в вільний час, хоббі. адже цей час можна було провести з користю, щоб згодом отримати гарну оцінку. а як співставиться така користь??
"а ти знову була на своїх танцюльках" - хіба не замикає це людей? не змушує сидіти самотньо вдома, зі своїми проблемами, про які в такі моменти часто згадуєш.
а майбутнє? чи думають дорослі, позбавляючи спілкування. адже що робитиме відмінник з тим червоним дипломом? коли він весь в науці, і не може підтримати елементарну розмову
все наше майбутнє будується на зв"язках, і кожне їх відгалуження, величина, тип і якість залежить від нас.
та і перебіг подій не завжди буде таким, як хочеться. і треба навчитись варіювати своїми бажаннями(хвала якщо такі хоч будуть) в залежності від перепадів.
і до чого я все це. може то все і не про мене. але як сильно все ж таки впливають сімейні стереотипи і принципи в мізки дітей, вони фактично закарбовані там. хоч інколи, ми цього й не помічаємо , або не хочем помічати
більше за все, ненавиджу сидіти отак, без діла.
самотньо і сумно.
-а ти ще думала, чого ти стала такою..унилою.
вже думала після школи такого не буде.
моє море все частіше змінює свою температуру, величину, і солевміст
думаю