Як ми шукали житло у Вроцлаві: путівник емігранта
Взялися за такий собі «вагомий крок», вийшли із зони комформу чи почали усе з «чистої скатерті )))», - саме такі плани нас переслідували останні кілька років, саме тепер почали їх втілювати. Виявилося, що генератор планів працює значно ефективніше, як їх реалізатор.
Хвала начитаності, ми не впадали у відчай і не кидали усе, а згадувати такі собі «заохочувалки»: не помиляється той, хто нічого не робить; все, що не робиться, робиться на краще; Бог усе бачить; все так не буде…. Короче, тішили себе «завтраками», використовуючи виправдання для невдах. Але якщо нічого не робити, то не буде про що дітям розповісти…
Приїхали ми до Вроцлава (Польща, хто не в темі )))) для пошуку житла. Не усвідомлюючи на що підписуємося, взяли разом із собою дві великі валізи й невеличку сумку з речами. Стало нам розуму дитину одразу не пхати із собою, яка на той момент була ученицею першого класу в Україні. Хоча маю виправдання щодо валіз - ми не їхали з ними в нікуди - в кількох кілометрах від Вроцлава, у Єльч-Лясковіце, живуть наші родичі, які запросили нас погостювати (чи ми напросилися), і зробили це дуже щиро.
Приїхали ми в п’ятницю, і це була наша помилка №1. Думали, що в будні орендодавцям більш проблемно показувати житло, адже робота, втома, все таке… Та це поляки - у вихідні вони ВІДПОЧИВАЮТЬ!!! Можуть виникнути питання: чому ми не шукали ріелторів. Шукали. Знайшли. Про це пізніше.
З понеділка все пішло швидше: вже в перший день тижня нам вдалося домовитися про оглядини трьох помешкань. Перше було від так званого ріелтора - розвалина на 25 м2. З дитиною в ту комору ну ніяк.
Друге помешкання нам так і не вдалося подивитися, адже коли ми вже майже були під будинком, пані власниця написала нам круту смс-ку, що житло вже здане.
Третє нам сподобалося. Воно було просторе, 2 кімнати, недалеко коло центру, чудовий райончик поблизу Магнолії (гігантський торговий центр). Оскільки власник жив і працював в іншому місці, то підписати умову винайму не могли. Домовилися, що він приїде через два тижні і підпишемо умову. Це було трохи «недуже», адже нам довелося б їхати в Україну, а потім знову до Польщі для підписання документу, а гарантій у нас ніяких. Але домовились, власник запевнив, що проблем не буде, і ми поїхали додому, залишивши валізи з речами у родичів.
За кілька днів до складання умови винайму житла чоловік написав нам, що у нього змінилися плани, до Вроцлава приїжджає його сестра і він мусить їй уступити житло. Не важливо, чи правду він написав, чи ні, ми опинилися просто в повній темноті. А що далі? А як тепер? Речі там, ми тут. Шок - це лише частина тих емоцій, які ми пережили.
Але ми зрозуміле деякі речі, переживши ці пошуки:
1. Поляки далеко не всі прагнуть винаймати житло українцям. Тому, шукаючи квартиру, обов’язково попереджайте їх, хто ви, бо потім можете бути не дуже приємно здивовані.
2. Ще раз, не потрібно починати шукати житло у вихідні. В будні дні буде значно більше пропозицій.
3. Користуйтеся в пошуку житла сайтами: olx.pl, gratka.pl, otodom.pl. На інших сайтах більшість оголошень з’являється із запізненням.
4. Якщо побачили оголошення, яке вам пасує: телефонуйте одразу, адже хороші квартири за невеликими цінами розлітаються миттєво, в тому числі й між ріелторами.
5. Сподобалося житло - підписуйте умову.
6. Якщо ви хоч трохи розмовляєте польською і маєте час на пошуки - шукати житло самостійно, без ріелторів.
7. Великий ваш плюс, якщо ви працевлаштовані.
А тепер про ріелторів.
Одного з них ми знайшли через оголошення на olx.pl. Ним виявився українець, чому ми дуже зраділи. Він був студентом, а ріелторство - це його підробіток. Як виявилося, житло він шукає на тих же сайтах, що й ми, телефонує власникам і каже, що є люди, які хочуть подивитися. Ніякої окремої бази у нього немає, жодної реальної допомоги не надає, просто знайшов і провів нас до місця зустрічі. Його перевага - знання польської та скачаний на телефон додаток «jakdojade.pl».
Отже, зідзвонилися ми з ним у перший день приїзду. Він сказав, що шукатиме. Ми йому наголосили, що він повинен бути переконаним щодо того, чи власники не проти українців. Перетелефонував він нам за 2 години і запитав, чи можемо за годину бути у Вроцлаві. Ми приїхали, дісталися того місця, де він нам знайшов житло, і перше, що ми почули від нього - перепрошую, але виявилося, що власники проти, дуже проти українців!!! Ми були у розпачі, і перш за все через непрофесійність ріелтора (якщо його можна так назвати). Але ми вже на місці. Що робити? І тут хлопець по обдзвонював своїх колег - знайшли нам ще одне житло. Він його, звісно, не бачив. Вирішили їхати дивитись. І даремно. Ми потрапили в дико глухе село, де від автобуса болотом йшли 15 хвилин, автобус їздить 1 раз на годину - і він там єдиний. А квартира… ну то не квартира, а кімната, де плитка у двох кроках від ліжка, а туалет і душ взагалі спільний з іншими такими «коморками». Ось тоді ми й зрозуміли: впораємося й без «помічників».
Хвала начитаності, ми не впадали у відчай і не кидали усе, а згадувати такі собі «заохочувалки»: не помиляється той, хто нічого не робить; все, що не робиться, робиться на краще; Бог усе бачить; все так не буде…. Короче, тішили себе «завтраками», використовуючи виправдання для невдах. Але якщо нічого не робити, то не буде про що дітям розповісти…
Приїхали ми до Вроцлава (Польща, хто не в темі )))) для пошуку житла. Не усвідомлюючи на що підписуємося, взяли разом із собою дві великі валізи й невеличку сумку з речами. Стало нам розуму дитину одразу не пхати із собою, яка на той момент була ученицею першого класу в Україні. Хоча маю виправдання щодо валіз - ми не їхали з ними в нікуди - в кількох кілометрах від Вроцлава, у Єльч-Лясковіце, живуть наші родичі, які запросили нас погостювати (чи ми напросилися), і зробили це дуже щиро.
Приїхали ми в п’ятницю, і це була наша помилка №1. Думали, що в будні орендодавцям більш проблемно показувати житло, адже робота, втома, все таке… Та це поляки - у вихідні вони ВІДПОЧИВАЮТЬ!!! Можуть виникнути питання: чому ми не шукали ріелторів. Шукали. Знайшли. Про це пізніше.
З понеділка все пішло швидше: вже в перший день тижня нам вдалося домовитися про оглядини трьох помешкань. Перше було від так званого ріелтора - розвалина на 25 м2. З дитиною в ту комору ну ніяк.
Друге помешкання нам так і не вдалося подивитися, адже коли ми вже майже були під будинком, пані власниця написала нам круту смс-ку, що житло вже здане.
Третє нам сподобалося. Воно було просторе, 2 кімнати, недалеко коло центру, чудовий райончик поблизу Магнолії (гігантський торговий центр). Оскільки власник жив і працював в іншому місці, то підписати умову винайму не могли. Домовилися, що він приїде через два тижні і підпишемо умову. Це було трохи «недуже», адже нам довелося б їхати в Україну, а потім знову до Польщі для підписання документу, а гарантій у нас ніяких. Але домовились, власник запевнив, що проблем не буде, і ми поїхали додому, залишивши валізи з речами у родичів.
За кілька днів до складання умови винайму житла чоловік написав нам, що у нього змінилися плани, до Вроцлава приїжджає його сестра і він мусить їй уступити житло. Не важливо, чи правду він написав, чи ні, ми опинилися просто в повній темноті. А що далі? А як тепер? Речі там, ми тут. Шок - це лише частина тих емоцій, які ми пережили.
Але ми зрозуміле деякі речі, переживши ці пошуки:
1. Поляки далеко не всі прагнуть винаймати житло українцям. Тому, шукаючи квартиру, обов’язково попереджайте їх, хто ви, бо потім можете бути не дуже приємно здивовані.
2. Ще раз, не потрібно починати шукати житло у вихідні. В будні дні буде значно більше пропозицій.
3. Користуйтеся в пошуку житла сайтами: olx.pl, gratka.pl, otodom.pl. На інших сайтах більшість оголошень з’являється із запізненням.
4. Якщо побачили оголошення, яке вам пасує: телефонуйте одразу, адже хороші квартири за невеликими цінами розлітаються миттєво, в тому числі й між ріелторами.
5. Сподобалося житло - підписуйте умову.
6. Якщо ви хоч трохи розмовляєте польською і маєте час на пошуки - шукати житло самостійно, без ріелторів.
7. Великий ваш плюс, якщо ви працевлаштовані.
А тепер про ріелторів.
Одного з них ми знайшли через оголошення на olx.pl. Ним виявився українець, чому ми дуже зраділи. Він був студентом, а ріелторство - це його підробіток. Як виявилося, житло він шукає на тих же сайтах, що й ми, телефонує власникам і каже, що є люди, які хочуть подивитися. Ніякої окремої бази у нього немає, жодної реальної допомоги не надає, просто знайшов і провів нас до місця зустрічі. Його перевага - знання польської та скачаний на телефон додаток «jakdojade.pl».
Отже, зідзвонилися ми з ним у перший день приїзду. Він сказав, що шукатиме. Ми йому наголосили, що він повинен бути переконаним щодо того, чи власники не проти українців. Перетелефонував він нам за 2 години і запитав, чи можемо за годину бути у Вроцлаві. Ми приїхали, дісталися того місця, де він нам знайшов житло, і перше, що ми почули від нього - перепрошую, але виявилося, що власники проти, дуже проти українців!!! Ми були у розпачі, і перш за все через непрофесійність ріелтора (якщо його можна так назвати). Але ми вже на місці. Що робити? І тут хлопець по обдзвонював своїх колег - знайшли нам ще одне житло. Він його, звісно, не бачив. Вирішили їхати дивитись. І даремно. Ми потрапили в дико глухе село, де від автобуса болотом йшли 15 хвилин, автобус їздить 1 раз на годину - і він там єдиний. А квартира… ну то не квартира, а кімната, де плитка у двох кроках від ліжка, а туалет і душ взагалі спільний з іншими такими «коморками». Ось тоді ми й зрозуміли: впораємося й без «помічників».