Галина Ткачук «Вечірні крамниці вулиці Волоської»

May 05, 2020 17:39

Категорія - фантастика
Вік основної аудиторії - 7-12 років
Жанр - сюрреалістична казка
Мова видання - українська
Оцінка авторів проекту



Галина Ткачук. Вечірні крамниці вулиці Волоської. - К. : Темпора, 2014. - 124 с.



Коли бачу в анотації щось на кшталт "правдива історія", одразу сповнююся недовірою до такого тексту, бо далі на читача зазвичай чекає обман. Книга позиціонована як казкове видання про Київ та його міські легенди. В цілому такий формат цікавий, але лише в тому випадку, якщо в "легендах" є сенс.
Загравання ж з читачами, що цю книгу треба прочитати, аби запобігти можливим бідам, про що також мовиться в анотації, взагалі відбиває всякий інтерес до читання.
Не можу не процитувати, як не треба писати анотації: "Це правдива історія про затишні крамнички на вулиці Волоській, що на Подолі, про їхніх завсідників - білок, птахів, собак та інших громадян... А ще про тих безсоромних злодіїв, що надумали позбавити Поділ його найдорожчих реліквій... Які ж страшні пригоди, які тяжкі випробування чекають на героїв цієї книжки! Ні! Собі такого не побажаєш. І своїм близьким і рідним - тим більше. Навіть знаючи вже, чим усе це закінчиться, редактор, людина зовсім неполохлива, радить усім прочитати цю книжку. Адже тоді Ви, шановний читачу, зможете довідатися, що сталося з іншими, і ніколи не допустите, щоб подібне сталося з Вами або - не приведи Господи! - з Вашими близькими і рідними" (С.4).
Сюрреалістичність тексту і стьоб над пафосом як таким відчуваються вже в анотації, коли "громадян" поставили в один ряд із птахами і тваринами, та ще й на останнє місце, а сам текст рясніє трикрапками, тире і знаками оклику. Особливо мене розвеселило, що єдиною людиною (на відміну від "громадян") автор тексту анотації вважає редактора видавництва.
І на цьому можна було б зупинитися, та я таки вирішила випробувати свої нерви і почала читати, сподіваючись хоча б на краплиночку смислу в сюрреалістичному тексті.
Звісно, текст починається вже з кондового стереотипу - ворони на ім'я Васса (ім'я - то натяк на головну героїню роману М.Горького?), яка ласує сиром з булкою (асоціація з відомою вороною, яка згубила сир), а живе на "південному схилі Лисої гори" (С.5). Ніби щось змінилося б, якби вони жила на північному, східному чи західному схилі. І звісно, на тій горі також живуть відьми: куди ж без них? Щоправда, на високому дубі, у гнізді-хатці, схожому на бутерброд чи котлету в булці (С.41).
Працювала ж ця ворона у крамниці "Каппадокія" (так, це туристичний район Туреччини, але до чого тут Київ, геть незрозуміло), яка "відчинялася щодня рівно о шістнадцятій годині" (С.5).
Якщо хочете зрозуміти, що хотіла сказати авторка, не витрачайте час даремно. У сюрреалістичному тексті всі ці натяки зазвичай не мають ніякого сенсу і більше нагадують набір слів і потік свідомості. Добре, що читачів про таку стилістику повідомляють уже з перших сторінок.
Сюрреалістичність проявляється у всьому тексті, над деякими фразами просто ламаєш голову (комусь явно не давали міцно спати лаври "Аліси"). Але така розмитість значень для дитини може бути вельми шкідливою. От як, наприклад, треба сприймати ось це: "Зазвичай перші кілька хвилин до крамниці "Каппадокія" ніхто не заходив. Але щойно ці перші кілька хвилин минали - на порозі з'являвся кіт Роман, чорно-сірий, смугастий" (С.6)? Який у цьому уточненні сенс? А на сюжет це якось впливає? А навіщо, щоб мало сенс чи впливало? Слова - то просто слова.
Крамничка мала бути таємничою, бо в ній продають різні дивні і дивовижні речі, вечорами збираються на таємні посиденьки, на яких часто обговорюють ідеї Геракліта і Піфагора, але, як на мене, такою не стала. Вона чергова фішка, як і всі інші "придумки", як то "рудий шкіряний портфель з відірваною ручкою" у кота Романа та його "заношені сірі штани" (С.7) - то був часом не образ жебрака-інтелігента? Ще один недолугий образ творця - голуб Сергієнко, художник, який любить перебільшувати свої нещастя і постійно щось губить (С.25).
Залежність від давньої філософії та міфології, загравання з ними та перекручування у творі повсюдні. Наприклад, давньогрецьке поняття "апейрон", яким позначалися першопочаток і "безякісна матерія", у цьому "творі" став чарівною речовиною, яка продається у крамничці, діє "лише при світлі Місяця, лише біля Дніпра і лише для гурту, поєднаного нічною розмовою про красу світу, про значення різних подій чи про сутність усіх речей" (С.13). Не зважаючи на патетичність твердження, далі чарівна дія апейрону більше нагадує глюки, а не чари.
Одна з героїнь - білка Рататоск. До речі, це існуюче міфологічне поняття, що й означає білку в "Старшій Едді". Про те згодом і самі відьми розповідають (С.52), і це навіть у сюжеті відображено, хоча й у викривленому вигляді.
У творі є артефакти - срібна монета, яка завжди повертається, та примножує гроші того, кому заплачена; дивовижний "лисий пензель" голуба Сергієнка; червоні камінчики білки і вже згаданий апейрон ворони.
Самі ж головні герої мають сприйматися як хранителі Києва, у яких "злі сили" обманом виманюють артефакти. Якби ці речі справді мали історичну цінність чи їхня магічність якось тримала енергетику конкретно названого міста, то без питань, це б сприймалося. Але оскільки ці речі - винятково приватні й історично нічим не підкріплені, то і це "виманювання" сприймається як чергова вигадка.
Не обійшлося і без псевдоантирадянських асоціацій. Серед ворогів називається такий собі кіт Баррух. Гадаєте, це просто казкове ім'я? Чи це натяк на творця СРСР - Бернарда Маннеса Барруха? Ще й по тексту виявляється, що це слово означає "благословенний". Цікаво, то з якої мови такий переклад?
Та потік свідомості лине далі: кілька днів тому "коричневі коти і сірий хом'як сходили на київську землю з корабля без назви" (С.28). Це про "їх там нєт"? Тут би ще "донецьких" приплели, то був би повний компот, але в тексті зроблено цікавіше.
Потягло "злі сили", а конкретно хом'яка Ярему (він же "хомняк"), на Майдан незалежності, до пам'ятника Архангелу Михаїлу, де він продає квитки на феєрверк, який побачать лише ті, хто за нього заплатять (С.78). От цікаво, яким чином хтось хоче приховати феєрверк? На вулиці це неможливо, а в приміщенні феєрверки не роблять. Чергова нісенітниця, але так Майдан стає місцем неправдивого торгу.
І далі вже образ самого Майдану і "події":
"Для того, аби зрозуміти, що саме відбувалося там, коли до місця події нарешті дісталася ворона Васса і кіт Баррух (із різних боків, зауважу), - вам необхідно уявити таке:
1) великий бублик;
2) обручку, яка лежить усередині бублика;
3) дрібну намистинку, яка лежить в обручці, як немовля в манежі.
Отже, великим "бубликом" був натовп киян та гостей міста, які прийшли дивитися феєрверк.
"Обручкою" посеред натовпу-"бублика" була своєрідна тимчасова конструкція, споруджена хом'яком Яремою. Простіше кажучи - це було щось на зразок погано збитого сільського туалету з дощок. Тільки "туалет" цей був без стелі, а також трішки ширший і вищий, ніж звичайні будівлі згаданого призначення.
А "намистинкою" був, звісно ж, сам Ярема, сірий хом'як, який і скликав цей натовп, зібравши зовсім непоганий урожай срібних монет" (С.93).
Від коментарів утримаюсь. Додам тільки, що "туалет" був з ясеневих дощок, і саме по цьому "туалету" бігала міфологічна білка замість Світового Дерева, як в оригіналі.
Зашите у тексті й знущання над українською мовою:
"На мить кіт застиг, щось обдумуючи, а потім видав таке:
- Мене не можуть звати Втрут, бо в українській мові не бажано, аби поруч було три приголосних, ще й на початку слова!
Жулв на те анітрохи не знітився.
- Гаразд, - сказав черепах, - не хочеш бути Втрутом, то називайся Утрутом.
І на тому заснув" (С.60).
А оскільки про те розмовляють двоє цілком не позитивних персонажів, то українська мова підсвідомо починає асоціюватися з тими, хто хоче забрати собі "київські чари". Ще й Баррух корчить з себе "щирого українця". А "хомняк" Ярема родом з Галичини (С.121), де досі мешкає його мама.
Насамкінець хочу навести ще одну цитату, яка чітко ілюструє неспроможність цього тексту: "Напишу відверто: про котів Мура, Амура і Сашка можете вже забути: більше вони на цих сторінках не з'являться. Хоча, хто знає, а чи треба взагалі забувати певних героїв, навіть якщо їх далі не буде в історії?" (С.76). Нащо писати про таких героїв, яких сама ж авторка закликає забути?..
І далі все у такому ж стилі. Відчуття фальшивості, відрази, нелогічність дій персонажів і цілковита беззмістовність самого тексту не полишали мене ні на мить під час читання всього цього "твору".
У книги більш-менш непогане оформлення, хоча й дивне, а от шрифти... У якісному виданні для дітей таких нечитабельних шрифтів, ще й рваних, не структурованих по краю, просто не може бути.

Висновок: Ця книга, на щастя, навряд буде цікава дітям, оскільки вона є сюрреалістичним текстом, який пропонує гратися дорослим.

Маргарита Крук

Ще більше цікавих проектів на нашому новому сайті, який тепер стає головним!
Приєднуйтесь - http://ukrbook.blogspot.com/

Інші думки про книгу:
Христя Нечитайко "Ті самі крамниці на вулиці Волоській" - http://nechytaiko.blogspot.com/2014/01/blog-post_29.html
Тетяна Качак, Наталя Марченко "Ткачук Галина. Вечірні крамниці вулиці Волоської" - http://www.chl.kiev.ua/key/Books/ShowBook/290
Валентина Вздульська, Володимир Чернишенко, Саломе Енгибарян "Поезія і проза для дітей»: відгуки журі «ЛітАкценту року - 2014»" (фрагмент) - http://litakcent.com/2015/01/19/poezija-i-proza-dlja-ditej-vidhuky-zhuri-litakcentu-roku-2014/
Ніна Кур'ята "Секрети чарівництва Галини Ткачук - рецензія журі" - https://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2014/12/141201_book_2014_review_tkachuk
Ірина Троскот "9 книжок, які заохотять вашу дитину читати" (фрагмент) - http://www.theinsider.ua/art/9-dityachikh-knizhok-do-dnya-svyatogo-mikolaya/
Анастасія Турпетко "Із життя-буття київських чарів" - http://www.barabooka.com.ua/iz-zhittya-buttya-kiyivs-kih-chariv/
Володимир Чернишенко "Заглядає в шибу казка" - http://www.barabooka.com.ua/zaglyadaye-v-shibu-kazka/
Вікторія Кобиляцька "У пошуках апейрону. На вулиці Волоській" - http://archive.chytomo.com/issued/u-poshukax-apejronu-na-vulici-voloskij
Ольга Купріян "Дитяча повість про чарівний Київ" - http://litakcent.com/2014/02/05/dytjacha-povist-pro-charivnyj-kyjiv/
Ірина Славінська "Казкові дива" - http://avtura.com.ua/review/1663/
Антон Санченко "Ернст Теодор Амадей Галя" - http://avtura.com.ua/review/1653/
Анастасія Левкова "Київський міф" - http://avtura.com.ua/review/1644/
Алексей Гвоздик "Мнение: Сказка как лекарство" - http://avtura.com.ua/review/1620/
Ольга Купріян "Людські серця схожі на глечики. Сім книжок про любов і кохання" (фрагмент) - https://www.umoloda.kiev.ua/number/2408/164/85660/
Ірина Славінська "Нові книжки на травневі" (фрагмент) - https://life.pravda.com.ua/culture/2014/05/1/165855/
Марія Семенченко "Десять дитячих книжок, які варто придбати на Книжковому Арсеналі" (фрагмент) - http://day.kyiv.ua/uk/blog/suspilstvo/knizhkoviy-vishlist

Видавництво "Темпора", Аудиторія - 7-12 років, Категорія – фантастика

Previous post Next post
Up