а ви вже їсте кавуни.
сьогодні в 10 вечора мені дуже захотілося кавуна. поперлася я по нього, купила, згадала, шо треба ше хліба. кавун заважив 5,5 кг. притусувала його під праву руку, а лівою намагалася запхнути півхлібини в целофановий (ще так кажуть ))? пакет. не виходило. поряд стояв взрослий мужчина, який набирав собі куніцевских булочок. прошу його: "мужчина, поможіть". мужчина поміг.
піднімалася додому. на 6 поверх. ліфт ввечері не працює. насилу тащила цей кавун, аж ручки пакєта тріщали. за мною піднімався молодий мужчина на лєгкє. я увєрєно перла цей груз на горбу, а він увєрєно льогкою походкою йшов позад мене. обійшов і піднявся поверхом вище. я понімаю щас напишуть: чо це я должен помагать чужій женщіні, у мене своя є. но я увєрєна. шо так скаже мужчина, який і свой женщіні не дуже-то і помагає. тим більше, я поступаюся місцем, притримую двері, пропускаю поперед себе, відкриваю двері незнайомим мені бабусям, жінкам з дітьми, старшим за мене жінкам. я ж не думаю, шо хай їм їхні родичі помагають. в яке-то неправильне врємя мужчин ми живем...
піднімалася додому. на 6 поверх. ліфт ввечері не працює. насилу тащила цей кавун, аж ручки пакєта тріщали. за мною піднімався молодий мужчина на лєгкє. я увєрєно перла цей груз на горбу, а він увєрєно льогкою походкою йшов позад мене. обійшов і піднявся поверхом вище. я понімаю щас напишуть: чо це я должен помагать чужій женщіні, у мене своя є. но я увєрєна. шо так скаже мужчина, який і свой женщіні не дуже-то і помагає. тим більше, я поступаюся місцем, притримую двері, пропускаю поперед себе, відкриваю двері незнайомим мені бабусям, жінкам з дітьми, старшим за мене жінкам. я ж не думаю, шо хай їм їхні родичі помагають. в яке-то неправильне врємя мужчин ми живем...