біль.

Jul 23, 2014 12:40

сюжети про похорони воїнів, які загинули під час АТО, інформармація про обстріли будівель мирних жителів від друзів, які там живуть - не проходить безслідно. три останні дні тільки і думаю, що про війну. прийшли повісти друзям і брату подруженьки. спочатку я боялася. так боялася, шо не могла їм писати і питати, як у них справи. ну, завжди ж найкраще, сховатися від проблем у шкаралупу і не реагувати на те, що відбувається навколо.

але сьогодні до мене нарешті дійшло. у нас війна. а я тут сиджу і боюся. мені страшно за моїх близьких і рідних хлопців, але кому, як не їм воюювати зараз на Сході? якщо не захищати себе зараз, то хто буде нас захищати, коли все розповсюдиться на інші області. я готова працювати у зоні бойових дій (зрештою, я сама собі обрала професію) і готова швидко вчитися, якщо будуть потрібні мої руки, як медсестри. но, блять, сидіти на фб і в жж, лайкати патріотичні записи, а самому думати, як надійніше заховатися, щоб за тобою не прийшли, вважаю не гідні вчинки ні чоловіка, ні жінки. при тому, шо хай там воюють інші, а не я, мене шкода кидати в зону бойових дій, то хіба це чесно?! да, блять, люди у цій війні - гарматне м"ясо, але ми, прості люди, нічого не можемо зробити. але якщо не будемо захищатися, то кінець нас усім прийде дуже швидко.

моя країна, своє рідне

Previous post Next post
Up