*
сьогодні була на доприм"єрному показі. я скоро пропишуся в театрі.
блять, у мене немає ні на шо часу. а я хочу всього лише червону помаду, обнімашок і сеанс фільму в кінотеатрі. коли я зрідка їм, то дивлюся в цей час "гей, арнольда", потім зупиняю і трохи читаю стрічку. Катюха, ти розкішна :*.
так вот, продовжим. до черкаго приїхав режисер з криму. через політичні обставини. актори відіграли виставу і, коли все закінчилося, було відчуття, наче хто по голові вдарив.
весь час сиділа і думала: от ми тут, в центральній Україні ходимо в театри, дивимося мультики, принаймні вільно пересуваємося містом. а за кілька сот км від нас йдуть справжні військові дії. умирають люди. і от казали нам, шо і під час першої і другої світових воєн, люди - це гарматне м"ясо. отак і у виставі. в кінці на шини символічно актори поклали паперові квіти і червоні ляльки-мотанки...
блять, у мене немає ні на шо часу. а я хочу всього лише червону помаду, обнімашок і сеанс фільму в кінотеатрі. коли я зрідка їм, то дивлюся в цей час "гей, арнольда", потім зупиняю і трохи читаю стрічку. Катюха, ти розкішна :*.
так вот, продовжим. до черкаго приїхав режисер з криму. через політичні обставини. актори відіграли виставу і, коли все закінчилося, було відчуття, наче хто по голові вдарив.
весь час сиділа і думала: от ми тут, в центральній Україні ходимо в театри, дивимося мультики, принаймні вільно пересуваємося містом. а за кілька сот км від нас йдуть справжні військові дії. умирають люди. і от казали нам, шо і під час першої і другої світових воєн, люди - це гарматне м"ясо. отак і у виставі. в кінці на шини символічно актори поклали паперові квіти і червоні ляльки-мотанки...