Присутність Карлоса
Як бракує хорошого настрою))). Кажуть, ворони завжди подають знак, куди краще йти. Тож хай летять, хай ведуть. Аби не на останню битву. Але яка різниця? Кожна моя битва, як завжди, остання. Тому мушу мати вільні руки - а раптом треба буде захищатись до останнього подиху?
Пігулки від туги - відтужні))). Відтяжні навіть, сказала б. Звжди носіть з собою в похідній аптечці. Звичайно, кожну здорову пужаку й так ковбасить по житті через міру на рахунок власного благородства. Але коли його треба буде позбутись, то на первах можна якось перебитися й цим. Щоб не піти у напрямку)))
І ще. Усі ми чекаєм, коли нарешті наші крила виростуть, тілесні ознаки перестануть нас турбувати, час і простір стануть єдиниими і керованими. Це станеться, звичайно ж. І дуже швидко. Тому перебувайте якомога більше часу на відкритому просторі. Бо вже бачила, яке то страшне видовище, коли крила тягнуть через стелю. Мало хто зміг вижзити. А. Також пам'ятайте. Коли полетите, хай вас не чіпають. Крила кровоточать, якщо їх власника намагаються зупинити.
Сила з вами, щасти)))