SOSеді
Ну з сусідами, відколи орендую ві Львові житло, все везе. І главне, побуждають мине до злобного шовінізма!
Винаймали хату на Галицькій. Жив знизу дідок жилавий такий, рускоязичний і злобний дуже. Бігав до нас і,сука, бився, бо ми, відітєлі, голосно топали. Обзивав курвами і викликав міліцію.
З’їхали ми оттудова, а на хаті поселились дєвачки з села якогось старої закалки, шо пили горілку як воду і маладих чілавєків міцних і матюкливих приводили. ну, знаєте, таких шо штахетами з паркана під клюбом в селі лупитись люблять. Прибіг той дідок до них, вони йому перевалили по пиці, обматюкали... Патом нас перестрівав, казав які ми файні дівчита і які зара нездалі в нього сусіди.
Поселилися ми на Хмельницького. Тут рускоязична тьотєнька в 6 ранку будить всіх з криками: "приберіть балкон, у вас тут голуби насралі!" Ну сестра моя сразу їй отвєтіла, шо ми панки і нам пофіг. Потім воно ше бігало шось за нами, но ми вже були опитні і відпльовувались очінь даже ефектно і безапеляційно. Ше один сусід, земля йому пухом, був старим гебістом і тлумився до крові з ще одними сусідами, що клітка під’їзду залята кров’ю була, Ну і ше баба катя асимільована маскалька, шо бухає жутко з усією родиною, а патом її совість мучяє бо вона ж хоче себе показать шо хароша хазяйка. ну і після кожної п’янки вона вибігала на балкон і рипіла на весь будинок як то зле жити з орендарями.
Значить, апробовуєм ми нині ще одну хату. Тіки перший раз зайшли з сестрою. Повітря застоягне, відкрили вікно на кухні (виходить на балкон спільний у внутрішньому дворику, котрий закривається сусідами на ключ). Там чювак якийсь внизу курить. Каже добривечір гарна погода. Сестра йому добривечір гарна. закрили вікно. Тут гримкіт з балкону. відкриваю знов то вікно в мір інной. Стоїть нєрвна женщіна і мені своєю псьичою мовою каже: "Отдайтє наши санкі! ета наши санкі!" Я на неї витріщилась, кажу які санкі? Вона каже: "Здєсь стоялі санкі. Сосєді відєлі, шо ви іх втащілі в ета акно!". Я їй кажу - ми щойно поселились і тут нема ніяких санок. Вона каже шо сосєді відєлі. Я їй кажу тьотя йдіть в хату і зазираайте по кутах. Не нада мені ніяких санок. Вона каже отдайтє санкі! Я кажу шо ви орете? Вона каже я не ору може ше хтота до вас бил? Кажу не знаю. Відвалила.
Систра каже, шо ані по нашому не понімають. У хату їх ні в коєм случяє ниприглашать, нічьо не пояснюватиь. І єслі вони нам: Атьдайтє наши санкі, то їмс разу нада атвєчять: "Йди нахєр!". Я так думаю, шо це палєзний савєт.
І так думаєм - це ж капець, таваріщі! Як тут не стати махровим шовіністом? О_о
Винаймали хату на Галицькій. Жив знизу дідок жилавий такий, рускоязичний і злобний дуже. Бігав до нас і,сука, бився, бо ми, відітєлі, голосно топали. Обзивав курвами і викликав міліцію.
З’їхали ми оттудова, а на хаті поселились дєвачки з села якогось старої закалки, шо пили горілку як воду і маладих чілавєків міцних і матюкливих приводили. ну, знаєте, таких шо штахетами з паркана під клюбом в селі лупитись люблять. Прибіг той дідок до них, вони йому перевалили по пиці, обматюкали... Патом нас перестрівав, казав які ми файні дівчита і які зара нездалі в нього сусіди.
Поселилися ми на Хмельницького. Тут рускоязична тьотєнька в 6 ранку будить всіх з криками: "приберіть балкон, у вас тут голуби насралі!" Ну сестра моя сразу їй отвєтіла, шо ми панки і нам пофіг. Потім воно ше бігало шось за нами, но ми вже були опитні і відпльовувались очінь даже ефектно і безапеляційно. Ше один сусід, земля йому пухом, був старим гебістом і тлумився до крові з ще одними сусідами, що клітка під’їзду залята кров’ю була, Ну і ше баба катя асимільована маскалька, шо бухає жутко з усією родиною, а патом її совість мучяє бо вона ж хоче себе показать шо хароша хазяйка. ну і після кожної п’янки вона вибігала на балкон і рипіла на весь будинок як то зле жити з орендарями.
Значить, апробовуєм ми нині ще одну хату. Тіки перший раз зайшли з сестрою. Повітря застоягне, відкрили вікно на кухні (виходить на балкон спільний у внутрішньому дворику, котрий закривається сусідами на ключ). Там чювак якийсь внизу курить. Каже добривечір гарна погода. Сестра йому добривечір гарна. закрили вікно. Тут гримкіт з балкону. відкриваю знов то вікно в мір інной. Стоїть нєрвна женщіна і мені своєю псьичою мовою каже: "Отдайтє наши санкі! ета наши санкі!" Я на неї витріщилась, кажу які санкі? Вона каже: "Здєсь стоялі санкі. Сосєді відєлі, шо ви іх втащілі в ета акно!". Я їй кажу - ми щойно поселились і тут нема ніяких санок. Вона каже шо сосєді відєлі. Я їй кажу тьотя йдіть в хату і зазираайте по кутах. Не нада мені ніяких санок. Вона каже отдайтє санкі! Я кажу шо ви орете? Вона каже я не ору може ше хтота до вас бил? Кажу не знаю. Відвалила.
Систра каже, шо ані по нашому не понімають. У хату їх ні в коєм случяє ниприглашать, нічьо не пояснюватиь. І єслі вони нам: Атьдайтє наши санкі, то їмс разу нада атвєчять: "Йди нахєр!". Я так думаю, шо це палєзний савєт.
І так думаєм - це ж капець, таваріщі! Як тут не стати махровим шовіністом? О_о