Oct 21, 2010 17:29
Вот шойно замітила. Єслі так, в побутовім житті, нада мені шота спросить, то я 10 раз подумаю. Якщо переспросить, то я півнету перерию, тіки шоп не переспрашивать. Єслі ото окажусь ниправа чи дурнувате речення сформулірую - вся стісняюсь.
Но! Стоїло мині почюствувать сибе журналістом, як я спокійнісінько ходю до незнакомих дядь і тьоть, проявляю до них живєйший інтерес, спрашиваю шо угодно і в ус не дую, єслі тупану. А када дуже сильно тупану і забуду всьо шо вони мині отвічяли, передзваніваю, да! Ага, і нагло хожу з діктафоном від одного дяді до другої тьоті в процесі їх розбалакувань. І шо саме удівітєльне, сразу по закінченню події чи інтерв’ю, я інтерес до чілавєка тіряю моминтально і бистро міняюсь вліце на просто-так-прохожего.
Так подумалось, яке сильне вліяніє має змістове навантаження слова на повєдєнчєскі характеристики лічності. Дажи від себе такого ниожидал.
Пе. Ес. Ага, а в побутовій жисні я дальше асоциалєн, матєрлів і отдальон. Бо роботу і лічну жизнь всі учать розділять)))
нєрабочій чілавєк