Крікі і стони
Малєнькій мальчік в пєсочкє іграл
Ззаді подкралса к нему самосвал
Больше не слишна ні крікав, ні стона
Толька сандалік торчіт із бєтона
(дитячий віршик з народної творчості)
З otherside_only на рівному місці завели ми розмову про стони. І говорили спочатку про женскі і їх природу.
А патом мені вдрух згадався мій перший пачті сиксуальний опит. Я одного юношу ласково погладила, прижалась до нього, а він вдруг застонав і ліцо іскривив. Я тоді, помніццо, шуганулась і переспросила, чи низдєлала йому больно? Ньи, не здєлала.
Мая опитна падруга довго з мене ржала, ніц не об,ясняла, тіки роспрашивала, де я його погладила і як він іскривився. Патом я помітила, шо це вираженіє часто з,являєцця і шо воно тісно пов,язане з нацлаждєніями.
Вніманіє, вапрос. Пачіму при наслаждєнії ліцо ніби мучицця? Я дето читала, шо це аттаво, шо адінакаві ріцептари атвічяють за пріятность і отвратность і ано одінаково отбиваєцця на мордє ліца. Но! Той самий otherside_only казав, шо він їв вареники, йому було харашо, а ліцо не іскажалось. Тоїсть до всіх типів наслаждєнія це не атноситься, то моє спостереження про іскаженіє.
Таварісчь otherside_only дальше мині ніц об,ясняти не став, бо він ангел, а їм по службі ниположено. Паетаму привожу свої соображенія з нипиривірених мазгавих (ілі пустотних) джерел.
Ліцо іскривляєцця при фізічєской блізості, патамуша це таке наслаждєніє, за яке нас мучяє совість. Нашому тєлу харашо, а душе атвратна, от і получаєсі такий когнітивний дисонанс. Це так, одна з версій.
(тіко не кажіт, шо сучасний чілавєк не должен мучіцца совістью і шо там ше, я так счітаю шо совість за чілавєка сільнєє і в перву очєрєдь дєйствує через підсвідомість. І нада хіба очінь многа і чяста фізічєскі кантактіравать, шоб той голос в душе заглушить. Тоді і вираженіє ліца міняєцця, стає як у тьоть з німецьких короткометражок. І то думаю, шо у всіх бувають рецидіви)