Відродження соціалізму
Про те, що загрожує нам у випадку приходу до повної влади Тимошенко. За мотивами кандидатського мінімуму з економіки на Економічній правді і "Дороги до рабства" Ф.А.ф.Хайєка.
Часто в політиці для перемоги необхідний образ ворога. Вибір такого шляху, коли харизматичний лідер закликає об’єднатись в боротьбі проти ворога, - характерна ознака зародження тоталітаризму. Щось подібне ми спостерігаємо в риториці Тимошенко, яка обрала собі за ворога «олігархів», які, за її словами, дружно об’єднались навколо Януковича ще й тримають за пазухою діючого президента.
Олігархи розкрадають державну власність, платять своїм працівникам занадто низьку зарплату, проводять скорочення, контролюють через Ющенка нацбанк (чим не дають прем’єр-міністру здійснювати рятівну економічну політику), продають свою продукцію занадто дорого, платять постачальникам занадто мало, висвітлюють альтернативну урядовій інформацію і т.д.
Не важко помітити, що олігархи - це по суті весь великий бізнес в Україні. А війна проти великого бізнесу - зручна і безпечна для політика. Грошей в них багато, а голосів мало. І найголовніше - на них дуже зручно сконцентрувати ненависть пролетаріату. Так вже після першого туру виборів, виступаючи перед працівниками ВАТ «Arcelor Mittal Кривий Ріг» Юлія Тимошенко оприлюднила свою вимогу перед іноземними власниками підприємства: "Я поставила очень жесткое требование, и это требование будет мной проконтролировано, вплоть до его реализации. Я поставила требование, что с 1 января 2010 года зарплата должна быть поднята на 25%"
А оскільки великий бізнес - це в першу чергу бізнес, в словах Юлії Володимирівни часто проскакує більш узагальнене бачення всієї картини. Врешті-решт, зарплата працівника великого підприємства визначається не лише жадібністю його власника, а усім ринком, усіма працедавцями в сукупності. Аналогічно визначаються ціни.
Проте малий і середній бізнес - це виборці, якими не можна нехтувати в умовах поділу електорату не за ідеологічними, а територіальними ознаками. Та й інші громадяни, для яких власники малих і середніх підприємств - родичі, друзі, сусіди, знайомі, не вважають їх злом. Тому розумному кандидату треба остерігатись надто прямих атак на бізнес взагалі.
Тим не менше пропоновані зміни стосуватимуться кожного.
"Буде законодавчо збільшена мінімальна частка зарплати у структурі собівартості до рівня світових стандартів".
Ці слова - не просто соціалістична маячня, а один з пунктів програми кандидата в президенти Тимошенко.
Знаючи українські реалії, можна не остерігатись ані повального закриття підприємств-порушників, ані багатомільйонного безробіття, як це відбулося б у країні з меншим рівнем корупції. Ця дія всього-на-всього призведе до появи додаткової статті неофіційних витрат українського бізнесу і публічного побиття кількох жертв. І, безумовно, не можна не оцінити конкурентних переваг, які отримає вітчизняний капітал. Адже іноземцям дуже важко навчитись вести бізнес по-українськи.
Ще кілька речень із цієї ж програми:
Власники дрібних пакетів акцій підприємств отримають щоквартальну виплату дивідендів в повному обсязі.
На розкіш будуть введені спеціальні податки.
Право на охорону здоров'я не може залежати від гаманця чи посади, тому кожна людина гарантовано матиме медичну страховку за рахунок роботодавця чи держави, а заможні громадяни - за власний рахунок.
Для журналістів будуть створені умови незалежності від влади та політизованого капіталу олігархії. Засади редакційної політики, які зроблять журналістів незалежними, отримають статус Закону.
Останній із наведених пунктів - не зовсім економіка. Співзвучне із постійними нападками на ЗМІ бажання поставити їх під контроль відображає наскільки Юлія Володимирівна вже втомилася. Вже двічі була прем’єр-міністром і обидва рази через підлі дії Ющенка (Балоги, Стельмаха, Порошенка) все валилося з рук і економіка демонструвала феноменальні падіння. Більше таких помилок допущено не буде. Подібно Держкомстату, з яким під час кризи творилися дивні речі, ЗМІ відображатимуть лише правильну позицію, яка залежатиме не від редакційної політики власників, а від державного контролю за виконанням нового пропонованого Закону.
Я прошу активізувати комісії при головах обласних державних адміністрацій, які завжди працювали і займалися антиінфляційними заходами, я прошу розглянути щодо кожного продукту харчування що відбувається і терміново вплинути на ситуацію.
Це монопольні явища, які потрібно долати нормальними інтервенціями, оскільки на ринках встановлюється штучна ціна. Потрібно проводити сільськогосподарські ярмарки, і не буде такої ціни, яка повністю диктується власниками трьох-чотирьох ринків, які вже повністю втратили розум і дах зірвало! Так не можна ставитися до людей (З виступу Юлії Тимошенко на селекторній нараді з питань виконання бюджету).
Нічого нового - давно знайоме прагнення Тимошенко самостійно встановлювати ціни на товари. Окрім цього, за часи прем’єрства Юлія Володимирівна прекрасно освоїла приховані можливості ПДВ. Так, цього літа постановою Кабміну всупереч Закону тихо і без шуму було скасовано значну частину заборгованості уряду перед підприємцями по ПДВ. До цього відносити податковий кредит на відшкодування можна було до трьох років від дати здійснення купівлі. Враховуючи цей факт, районні ДПА (очевидно за інструкціями зверху) неофіційно «просили» не записувати суми на відшкодування, а відносити їх поступово із появою відповідних зобов’язань (мовляв, все одно не заплатимо). Проте вищезгадана постанова в один момент встановлювала, що відтепер суми податкового кредиту треба було декларувати у період здійснення купівлі, що включало також і всі попередні незадекларовані суми. На фоні цього, речі на зразок 20-мільярдного боргу уряду по ПДВ - лише аматорство. Дана постанова була через кілька місяців скасована в судовому порядку за позовом «шкідника-маріонетки» Ющенка.
"Когда передо мной стоит вопрос своевременной выплаты пенсий, заработной платы бюджетникам, а с другой стороны - вернуть НДС на месяц раньше, чем нужно, поверьте мне, сегодня надо выбирать пенсии и зарплаты.
Это же не секрет, но мы, безусловно, выбираем поддержку людей сегодня. А то, что касается бизнеса, - с бизнесом мы рассчитаемся, как только ситуация с кризисом стабилизируется".(З виступу Юлії Тимошенко в ефірі телеканалу "Україна")
"Сільськогосподарська земля належатиме тільки громадянам України, які живуть і працюють на ній. Річну орендну плату за сільськогосподарську землю буде законодавчо закріплено на рівні 10% її ринкової вартості. Всі акти на володіння присадибними ділянками будуть видані безоплатно протягом року".( З передвиборчої програми кандидата в президенти України Юлії Тимошенко)
"Пролонгация моратория на продажу сельскохозяйственных земель является позитивным шагом Верховной рады, поскольку в случае отмены моратория через открытую приватизацию селян посгоняют с земли". (З виступу Юлії Тимошенко під час наради з представниками аграрного ринку)
В ХІХ одним з аргументів противників відміни рабства і кріпацтва було піклування про людей. Мовляв, як тільки вони отримають свободу - погублять свої життя. Тоді з гуманістичних міркувань не давали права на життя, сьогодні - на власність.
Логічне продовження вищевказаного - позиція команди БЮТ щодо прав людей використовувати свою землю:
"В 2009 году мы ликвидировали экономические предпосылки для нелегального рынка угля, полностью закрыв сбыт угля с "копанок" на государственных теплоэлектростанциях.
Это было сделано благодаря мерам, принятым Министерством угольной промышленности под контролем премьер-министра. Теперь "копанки" нужно ликвидировать физически, с помощью административно-фискальных механизмов". (З виступу депутата від БЮТ Наталії Королевської на засіданні з розвитку вугільної галузі)
Незважаючи на низький рейтинг Симоненка і інших лівих, соціалістична ідея в Україні процвітає. Звичайно, провал соціалізму (на прикладі СРСР) очевидний більшості населення України, тому цього слова Тимошенко намагається уникати. Сьогодні це називають «боротьбою за справедливість».
Своєрідною квінтесенцією поглядів діючого прем’єр-міністра є її минулорічна поки не виконана обіцянка:
"У мене досить радикальні наміри, починаючи з перших весняних днів, нагадати всім чиновникам і всім приватним власникам підприємств у країні, що вони працюють не для того, щоб набити свої шлунки, а для того, щоб дати можливість працювати і заробляти людям.
Я хотіла б зараз дати доручення Міністерству економіки, а також усім галузевим міністерствам, щоб ми визначили серед приватних підприємств антирейтинг топ-100 - сто приватних підприємств, які мають приватних власників, котрі найбільше заборгували із заробітної плати.
Крім того, ми запроваджуємо антирейтинг топ-100 щодо приватних підприємств, на яких приватні "ефективні власники" найбільше звільнили людей. І ми цей антирейтинг оприлюднимо - ця інформація буде публічною". (З виступу Юлії Тимошенко під час наради щодо ситуації з виплатами заборгованості зарплат на державних підприємствах)
Ці слова не належать якому-небудь філософу-підлабузнику чи диктатору з художньої антиутопії, це заява ймовірного президента України.
Зображення: The Road to Serfdom in Cartoons (комікс-версія бестселера Ф.А.ф.Хайєка «Дорога до кріпацтва»)
P.S. Треба відзначити Юлія Тимошенко стійка у своїх баченнях - вже позавчора вона оприлюднила причини подорожчання олії і цукру. Як завжди - змова, олігархи.
Часто в політиці для перемоги необхідний образ ворога. Вибір такого шляху, коли харизматичний лідер закликає об’єднатись в боротьбі проти ворога, - характерна ознака зародження тоталітаризму. Щось подібне ми спостерігаємо в риториці Тимошенко, яка обрала собі за ворога «олігархів», які, за її словами, дружно об’єднались навколо Януковича ще й тримають за пазухою діючого президента.
Олігархи розкрадають державну власність, платять своїм працівникам занадто низьку зарплату, проводять скорочення, контролюють через Ющенка нацбанк (чим не дають прем’єр-міністру здійснювати рятівну економічну політику), продають свою продукцію занадто дорого, платять постачальникам занадто мало, висвітлюють альтернативну урядовій інформацію і т.д.
Не важко помітити, що олігархи - це по суті весь великий бізнес в Україні. А війна проти великого бізнесу - зручна і безпечна для політика. Грошей в них багато, а голосів мало. І найголовніше - на них дуже зручно сконцентрувати ненависть пролетаріату. Так вже після першого туру виборів, виступаючи перед працівниками ВАТ «Arcelor Mittal Кривий Ріг» Юлія Тимошенко оприлюднила свою вимогу перед іноземними власниками підприємства: "Я поставила очень жесткое требование, и это требование будет мной проконтролировано, вплоть до его реализации. Я поставила требование, что с 1 января 2010 года зарплата должна быть поднята на 25%"
А оскільки великий бізнес - це в першу чергу бізнес, в словах Юлії Володимирівни часто проскакує більш узагальнене бачення всієї картини. Врешті-решт, зарплата працівника великого підприємства визначається не лише жадібністю його власника, а усім ринком, усіма працедавцями в сукупності. Аналогічно визначаються ціни.
Проте малий і середній бізнес - це виборці, якими не можна нехтувати в умовах поділу електорату не за ідеологічними, а територіальними ознаками. Та й інші громадяни, для яких власники малих і середніх підприємств - родичі, друзі, сусіди, знайомі, не вважають їх злом. Тому розумному кандидату треба остерігатись надто прямих атак на бізнес взагалі.
Тим не менше пропоновані зміни стосуватимуться кожного.
"Буде законодавчо збільшена мінімальна частка зарплати у структурі собівартості до рівня світових стандартів".
Ці слова - не просто соціалістична маячня, а один з пунктів програми кандидата в президенти Тимошенко.
Знаючи українські реалії, можна не остерігатись ані повального закриття підприємств-порушників, ані багатомільйонного безробіття, як це відбулося б у країні з меншим рівнем корупції. Ця дія всього-на-всього призведе до появи додаткової статті неофіційних витрат українського бізнесу і публічного побиття кількох жертв. І, безумовно, не можна не оцінити конкурентних переваг, які отримає вітчизняний капітал. Адже іноземцям дуже важко навчитись вести бізнес по-українськи.
Ще кілька речень із цієї ж програми:
Власники дрібних пакетів акцій підприємств отримають щоквартальну виплату дивідендів в повному обсязі.
На розкіш будуть введені спеціальні податки.
Право на охорону здоров'я не може залежати від гаманця чи посади, тому кожна людина гарантовано матиме медичну страховку за рахунок роботодавця чи держави, а заможні громадяни - за власний рахунок.
Для журналістів будуть створені умови незалежності від влади та політизованого капіталу олігархії. Засади редакційної політики, які зроблять журналістів незалежними, отримають статус Закону.
Останній із наведених пунктів - не зовсім економіка. Співзвучне із постійними нападками на ЗМІ бажання поставити їх під контроль відображає наскільки Юлія Володимирівна вже втомилася. Вже двічі була прем’єр-міністром і обидва рази через підлі дії Ющенка (Балоги, Стельмаха, Порошенка) все валилося з рук і економіка демонструвала феноменальні падіння. Більше таких помилок допущено не буде. Подібно Держкомстату, з яким під час кризи творилися дивні речі, ЗМІ відображатимуть лише правильну позицію, яка залежатиме не від редакційної політики власників, а від державного контролю за виконанням нового пропонованого Закону.
Я прошу активізувати комісії при головах обласних державних адміністрацій, які завжди працювали і займалися антиінфляційними заходами, я прошу розглянути щодо кожного продукту харчування що відбувається і терміново вплинути на ситуацію.
Це монопольні явища, які потрібно долати нормальними інтервенціями, оскільки на ринках встановлюється штучна ціна. Потрібно проводити сільськогосподарські ярмарки, і не буде такої ціни, яка повністю диктується власниками трьох-чотирьох ринків, які вже повністю втратили розум і дах зірвало! Так не можна ставитися до людей (З виступу Юлії Тимошенко на селекторній нараді з питань виконання бюджету).
Нічого нового - давно знайоме прагнення Тимошенко самостійно встановлювати ціни на товари. Окрім цього, за часи прем’єрства Юлія Володимирівна прекрасно освоїла приховані можливості ПДВ. Так, цього літа постановою Кабміну всупереч Закону тихо і без шуму було скасовано значну частину заборгованості уряду перед підприємцями по ПДВ. До цього відносити податковий кредит на відшкодування можна було до трьох років від дати здійснення купівлі. Враховуючи цей факт, районні ДПА (очевидно за інструкціями зверху) неофіційно «просили» не записувати суми на відшкодування, а відносити їх поступово із появою відповідних зобов’язань (мовляв, все одно не заплатимо). Проте вищезгадана постанова в один момент встановлювала, що відтепер суми податкового кредиту треба було декларувати у період здійснення купівлі, що включало також і всі попередні незадекларовані суми. На фоні цього, речі на зразок 20-мільярдного боргу уряду по ПДВ - лише аматорство. Дана постанова була через кілька місяців скасована в судовому порядку за позовом «шкідника-маріонетки» Ющенка.
"Когда передо мной стоит вопрос своевременной выплаты пенсий, заработной платы бюджетникам, а с другой стороны - вернуть НДС на месяц раньше, чем нужно, поверьте мне, сегодня надо выбирать пенсии и зарплаты.
Это же не секрет, но мы, безусловно, выбираем поддержку людей сегодня. А то, что касается бизнеса, - с бизнесом мы рассчитаемся, как только ситуация с кризисом стабилизируется".(З виступу Юлії Тимошенко в ефірі телеканалу "Україна")
"Сільськогосподарська земля належатиме тільки громадянам України, які живуть і працюють на ній. Річну орендну плату за сільськогосподарську землю буде законодавчо закріплено на рівні 10% її ринкової вартості. Всі акти на володіння присадибними ділянками будуть видані безоплатно протягом року".( З передвиборчої програми кандидата в президенти України Юлії Тимошенко)
"Пролонгация моратория на продажу сельскохозяйственных земель является позитивным шагом Верховной рады, поскольку в случае отмены моратория через открытую приватизацию селян посгоняют с земли". (З виступу Юлії Тимошенко під час наради з представниками аграрного ринку)
В ХІХ одним з аргументів противників відміни рабства і кріпацтва було піклування про людей. Мовляв, як тільки вони отримають свободу - погублять свої життя. Тоді з гуманістичних міркувань не давали права на життя, сьогодні - на власність.
Логічне продовження вищевказаного - позиція команди БЮТ щодо прав людей використовувати свою землю:
"В 2009 году мы ликвидировали экономические предпосылки для нелегального рынка угля, полностью закрыв сбыт угля с "копанок" на государственных теплоэлектростанциях.
Это было сделано благодаря мерам, принятым Министерством угольной промышленности под контролем премьер-министра. Теперь "копанки" нужно ликвидировать физически, с помощью административно-фискальных механизмов". (З виступу депутата від БЮТ Наталії Королевської на засіданні з розвитку вугільної галузі)
Незважаючи на низький рейтинг Симоненка і інших лівих, соціалістична ідея в Україні процвітає. Звичайно, провал соціалізму (на прикладі СРСР) очевидний більшості населення України, тому цього слова Тимошенко намагається уникати. Сьогодні це називають «боротьбою за справедливість».
Своєрідною квінтесенцією поглядів діючого прем’єр-міністра є її минулорічна поки не виконана обіцянка:
"У мене досить радикальні наміри, починаючи з перших весняних днів, нагадати всім чиновникам і всім приватним власникам підприємств у країні, що вони працюють не для того, щоб набити свої шлунки, а для того, щоб дати можливість працювати і заробляти людям.
Я хотіла б зараз дати доручення Міністерству економіки, а також усім галузевим міністерствам, щоб ми визначили серед приватних підприємств антирейтинг топ-100 - сто приватних підприємств, які мають приватних власників, котрі найбільше заборгували із заробітної плати.
Крім того, ми запроваджуємо антирейтинг топ-100 щодо приватних підприємств, на яких приватні "ефективні власники" найбільше звільнили людей. І ми цей антирейтинг оприлюднимо - ця інформація буде публічною". (З виступу Юлії Тимошенко під час наради щодо ситуації з виплатами заборгованості зарплат на державних підприємствах)
Ці слова не належать якому-небудь філософу-підлабузнику чи диктатору з художньої антиутопії, це заява ймовірного президента України.
Зображення: The Road to Serfdom in Cartoons (комікс-версія бестселера Ф.А.ф.Хайєка «Дорога до кріпацтва»)
P.S. Треба відзначити Юлія Тимошенко стійка у своїх баченнях - вже позавчора вона оприлюднила причини подорожчання олії і цукру. Як завжди - змова, олігархи.