Остап Вишня. 1945 год
Оригинал взят у amp_amp в Остап Вишня. 1945 год
Остап Вишня - украинский писатель, юморист и сатирик. В 1945 году вышла его книга "Самостійна дірка". Цикл политических памфлетов , направленных против бандеровской националистической идеологии. Читаешь и просто удивляешься, что ничего в украинском национализме и русофобной самостийности не изменилось за 70 лет.
Под катом несколько характерных отрывков. На украинском! К сожалению перевода на русский язык у меня нет, но мне и так всё было понятно, все таки это не современная галицкая мова.
Остап Вишня о металитете украинских националистов и евроинтеграторов:
Сидить циган на узліссі та й каже:
- Ех! Запріг би оце я в тачанку пару вороних жеребців, - не коні, а вітер! - та посадив би я свою жінку та свої діти, цьвохнув би батіжком і як би помчав! Та їхав би й кричав: «Побер-р-режись! Побер-р-режись!»
- Ну, й запряжи! - кажу.
- Так нема жеребців! І тачанки нема! І батіжка нема! І жінки нема! І дітей нема!
- А що ж у тебе є?
- Є в мене тільки: «Побер-р-режись! Побер-р-режись!»
Так і з українсько-німецькими посіпаками, що подалися вслід за своїми хазяями.
.........
Перед Великою Вітчизняною війною у фашистсько-гестапівських інкубаторах понавилуплювалося чимало коновальсько-мельнико-бандерівських гадюченят, що порозлазилися переважно на західних землях радянської України, засновуючи там свої «самостійні дірки».
Самі вони попродалися ще, що називається, «на корто», у запортках, і вже потім продавали, та й ще подекуди продають, український народ різним закордонцям.
Кому?
Спочатку фашистським гестапівцям.
Потім - англійцям.
Потім - американцям.
А чесний народ всього світу, коли побачить такого собі продавця, з огидою одвертається, кидаючи презирливо: - Іуда!
А продавець улесливо усміхається:
- Іуда, кажете! Хе-хе! Іуда тільки один раз продав! Далеко Іуді до нас! Хай умиється!
Остап Вишня об украинской альтернативной истории:
Був колись, як ви знаєте, недоброї, бородатої пам'яті, професор Грушевський.
Він науковими своїми розвідками остаточно й переконливо довів, що ота мавпа, від якої, за Дарвіном, пішла людина, - так мавпа та була з українців.
І що ви гадаєте, і могло буть, бо при розкопках недалечко од річки Ворскли було, як каже професор Грушевський, знайдено дві волосини - одна жовта, а друга блакитна. Так жовта волосина - з правого в тої мавпи вуха, а блакитна - з лівого.
Проти фактів не попреш.
- А що ж уже говорити про скіфів, половців, татар і т. д.? - гостро науково запитує професор Грушевський.
- Вони теж були українські!
У скіфської кам'яної баби, як тільки придивишся, ви побачите в руках копистку, а в половецької - праника.
А на їхніх стойбищах знаходять силу черепків: то скіфсько-українські баби на базарах глечиками бились.
Щодо татар, то тут уже ніякісінького сумніву нема.
Чингис-хан - він так тільки писався, а насправді це був Чингисович-Ханенко, від якого ото й пішли київські магнати Ханенки.
Хан Батий - це Кіндрат Батийчук, що проживав на Батиєвій горі, а потім ото помандрував до татар, де й заханував…
І так аж до Київської Русі, коли вже навіть горобці, і ті цвірінькали по-українському.
Наука - вона наука.
І коли скажете тепер послідовникам Грушевського, що Київська Русь була праматір'ю й колискою трьох братніх народів і їхніх культур: російського, українського й білоруського, вони вам одразу:
- А дві волосини біля Ворскли - жовта й блакитна?
- А копистка й праник у скіфсько-половецьких бабів?!
- А черепки?!
- А Чингисович-Ханенко й Батийчук?!
- А горобці?!
Отака їхня історія… Древня. Старовинна.
Полностью прочитать "Независимую дыру" Остапа Вишни можно здесь.
Остап Вишня - украинский писатель, юморист и сатирик. В 1945 году вышла его книга "Самостійна дірка". Цикл политических памфлетов , направленных против бандеровской националистической идеологии. Читаешь и просто удивляешься, что ничего в украинском национализме и русофобной самостийности не изменилось за 70 лет.
Под катом несколько характерных отрывков. На украинском! К сожалению перевода на русский язык у меня нет, но мне и так всё было понятно, все таки это не современная галицкая мова.
Остап Вишня о металитете украинских националистов и евроинтеграторов:
Сидить циган на узліссі та й каже:
- Ех! Запріг би оце я в тачанку пару вороних жеребців, - не коні, а вітер! - та посадив би я свою жінку та свої діти, цьвохнув би батіжком і як би помчав! Та їхав би й кричав: «Побер-р-режись! Побер-р-режись!»
- Ну, й запряжи! - кажу.
- Так нема жеребців! І тачанки нема! І батіжка нема! І жінки нема! І дітей нема!
- А що ж у тебе є?
- Є в мене тільки: «Побер-р-режись! Побер-р-режись!»
Так і з українсько-німецькими посіпаками, що подалися вслід за своїми хазяями.
.........
Перед Великою Вітчизняною війною у фашистсько-гестапівських інкубаторах понавилуплювалося чимало коновальсько-мельнико-бандерівських гадюченят, що порозлазилися переважно на західних землях радянської України, засновуючи там свої «самостійні дірки».
Самі вони попродалися ще, що називається, «на корто», у запортках, і вже потім продавали, та й ще подекуди продають, український народ різним закордонцям.
Кому?
Спочатку фашистським гестапівцям.
Потім - англійцям.
Потім - американцям.
А чесний народ всього світу, коли побачить такого собі продавця, з огидою одвертається, кидаючи презирливо: - Іуда!
А продавець улесливо усміхається:
- Іуда, кажете! Хе-хе! Іуда тільки один раз продав! Далеко Іуді до нас! Хай умиється!
Остап Вишня об украинской альтернативной истории:
Був колись, як ви знаєте, недоброї, бородатої пам'яті, професор Грушевський.
Він науковими своїми розвідками остаточно й переконливо довів, що ота мавпа, від якої, за Дарвіном, пішла людина, - так мавпа та була з українців.
І що ви гадаєте, і могло буть, бо при розкопках недалечко од річки Ворскли було, як каже професор Грушевський, знайдено дві волосини - одна жовта, а друга блакитна. Так жовта волосина - з правого в тої мавпи вуха, а блакитна - з лівого.
Проти фактів не попреш.
- А що ж уже говорити про скіфів, половців, татар і т. д.? - гостро науково запитує професор Грушевський.
- Вони теж були українські!
У скіфської кам'яної баби, як тільки придивишся, ви побачите в руках копистку, а в половецької - праника.
А на їхніх стойбищах знаходять силу черепків: то скіфсько-українські баби на базарах глечиками бились.
Щодо татар, то тут уже ніякісінького сумніву нема.
Чингис-хан - він так тільки писався, а насправді це був Чингисович-Ханенко, від якого ото й пішли київські магнати Ханенки.
Хан Батий - це Кіндрат Батийчук, що проживав на Батиєвій горі, а потім ото помандрував до татар, де й заханував…
І так аж до Київської Русі, коли вже навіть горобці, і ті цвірінькали по-українському.
Наука - вона наука.
І коли скажете тепер послідовникам Грушевського, що Київська Русь була праматір'ю й колискою трьох братніх народів і їхніх культур: російського, українського й білоруського, вони вам одразу:
- А дві волосини біля Ворскли - жовта й блакитна?
- А копистка й праник у скіфсько-половецьких бабів?!
- А черепки?!
- А Чингисович-Ханенко й Батийчук?!
- А горобці?!
Отака їхня історія… Древня. Старовинна.
Полностью прочитать "Независимую дыру" Остапа Вишни можно здесь.