Эти глаза напротив або Прадавня пам’ять
Источник http://cdn2.ihorror.com/wp-content/uploads/2015/03/eggs.jpg
Дорогой Дневник.
За что я люблю наших людей. За креативность. И за то что помнят. Пысанки уже настолько прочно вошли в нашу жизнь, что без них невозможно представить весну. Символ Жизни, Вечности и Возрождения.
Як і що з них тільки не створюють. Майстри-писанкарі щовесни змагаються - в кого круче техніка, в кого фантазія багатша, в кого цікавіша подача, а в кого віртуозність зашкалює всіх давніх геніїв писачка та фарби. Калейдоскопи виставок, імпрез та майстрів-класів. Дякувати Богу, закінчилось свято, та залишило нам ось такі вітання.
Дітки крутять чарівну писанку та загадають бажання. Дай Боже що б їх світлі мрії здійснилися. Що б всі ми були здорові, щасливі та багаті. А найголовніше - що б прийшов Мир. Бережи нас всіх Боже.
Давним-давно читала дітям лекції про традиції писанкарства. З безлічі легенд завжди пригадую одну. Про те, як в Карпатських горах люди полонили прадавнє зло та заточили його в глибокій печері. Замком та оберегом входу до неї стала розмальована волхвами-чаклунами писанка. І з того часу, залишилось знання, що допоки люди будуть розписувати яйця, зло ніколи не зможе вирватись з підземелля, але якщо ми перестанемо це робити, то на землі знову запаную пітьма.
http://ladyadvice.ru/wp-content/uploads/2014/01/yaico-kreativ.jpg
Любий щоденнику, знаєш за що я люблю наших людей? За то що вони пам’ятають. Ну і за креативність звісно).