Travelling) Київ 2010
Так ось, зібравшись з силами, розповім вам по поїздку в Київ.
Минулої неділі, здали ми екзамен, погуляли з тими одногрупничками, потім хутко додомцю, зібрала манатки і бігом на вокзал...
Зустрілась з Хри, мали ще троха часу, тому пішли у зал чекання...
ууу.... навпроти нас сидів хлопчик років восьми-десяти... Дитина - майбутнє письменництва... Він розглядав зал і щось записував у блокнот... Мені, як прогресивному журналісту хД, вдалось підслухати розмову мами (?) з якимось чоловіком, виявилось, що хлопчик записує всі враження від поїздки. Як фотографу-аматору вдалось навіть зазнимкувати то чудо, але фото погане троха, бо то все "тайком" робилось...
Це прекрасно, коли особи чоловічої статі займаються творчістю...Маю надію, що хлопчик талановитий і скористається даром...
Надія на прекрасних сусідів вичерпалась після того, коли знайшли свої місця в поїзді... Чоловіки середнього віку уважно порозглядали нас молоденьких, але, на щастя, не знайомились =)
Ще мали якусь конверсацію з Хри і полягали спати...
День перед тим ми ходили вечором у філармонію, при страшному морозі повертались з неї ( тре ще статтю написати =( ) і я дико простудилась і закатарилась, тому у потязі мені було важко спати, бо кожні півгодини прокидалась від нестачі повітря...
Київ зустрів нас легким морозом і тисячами пропозицій таксистів, а також пробою зв"язатись з Настею...
Але все вийшло люкс, ми сплавили Хри до Вакарчука ( Фонд Вакарчука , а самі подались на Хрещатик... О 10 ранку на катку грала російська попса української естради і було шалено порожньо, не враховуючи хлопчика з трояндою, який весело щебетав по телефону...
Ми походили по "Глобусі", попили чайку і подались за Прузиним светерком, думали, що по дорозі ще зайдемо до Пінчука в гості, але зла карма: closed mondays xD
"Як завжди", - подумала я і знала, що похід в арт-центр відкладеться на невизначений період.
Потім задзвонила Зарема і сказала, що провалила екзамен ( мехмат КНУ - не дивуйтесь), просила під"їхати до неї, але ми вирішили, що поїдем на Оболонь - там відкрили Dream Town - торговий центр, який реально круто здизайнований. Походили там, пофоткались, подуріли й вернулись на Хрещатик для зустрічі із Заремою... Точніше навіть не на Хрещатик, а на Льва Толстого... Пообідали. Згодом зателефонувала Хри і ми вирушили до неї... За той час Зарема встигла мене вмовити залишитись ще на один день в столиці...
Хри залишитись не хотіла, точніше не могла, тому що в неї сесія на заочному, але я твердо вирішила, що "остаюсь", тому ми вирушили на вокзал і поміняли квиточок)
Вечеряли в Настиних дідуся й бабці. Дідусь почав розмовляти про політику - за Юлю чи за Яника. Відповіді "Не знаю" і "Не буду ні за кого" - були жорстоко скритиковані... ех...
Політика мля.
- ескалатор Хрещатика
Настя покинула Київ також у вівторок, але вона їхала експресом... - то так, якщо когось цікавить =)
Вийшовши від Насті, ми з Хри вирішили вбити ще 2 годинки - я мала о 23"00 на Либідській зустрітись із Заремою, а Хри вбивала час до потяга... Поїхали ми на Контрактову площу, з якої мали намір спуститись до Хрещатику...Але не тут то було =)
"Ой, клас як там все світиться" - сказала я і повела Хри на незвідані дороги хДД До речі, колії трамваїв у Києві дуже широкі! Бродили ми, як у словнику імен, вулицями Констянтинівська, Ярославська, Оленівська, Юрківська...
- це в тому Дрімтауні, грецька частинка
Весело, коли по нічному Києві ходять дві божевільні львів"янки і насолоджуються порожнечею тихих вулиць...
В кінцевому результаті ми причалапали до станції метро.... Тараса Шевченка... так-так, малята, не в ту сторону ходили хДД
Ще одна дивинка сталась на ескалаторі Хрещатика...О 9 вечора ми тільки двоє (!) піднімались догори... це було круто)
Потім ще пошвендяли центром... На катку грали рідні "Scorpions"... =)
І розійшлись ми з Хри...я поїхала на Либідську...
потім 20 хвилин у маршрутці і ось ми із Заремою на "Теремках"...приємним фактом стало зміна місць у маршрутці від молодої дівчини - вона помінялась, щоб Зарема могла сісти зі мною =)
- моя Зоська =)
13 поверх... балкон... нічний зимовий Київ... легкий дим і опис навколишньої місцевості... люблю моменти.
потім кава, смішні відео, широкі розмови, плітки і сон...
ранок. кава. дим. сніданок. обпечена рука.розмови. константування факту, що без макіяжу всі дівчата гарніші, "Теорія великого вибуху" ( не 1 серія, а 7), спільне малювання нігтів. кава. збирання.
Потім похід до КНУ на мехмат, знайомство з Машкою, яка цілий вечір розважала своїми історіями.
Їдальня їхнього універу схожа на дорогий ресторан у ЛЬвові... килимки... серветки на столах... дискоглобус... мажори київські)))
Вгадайте що?! Я все ж попала до Пінчука))) чесно - нічого надзвичайного, але для галочки є) улюбленим експонатом Зареми став рухомий стіл з банячками хД 7 рядів, з яких три рузхалось. Коли стоїш і дивишся дуже проникливо, починається реакція організму і здається, що ти теж рухаєшся. Псіхадєл)
- такий мега крутий медальйон
Потім ще трохи постояли, походили, померзли і Уляна відправилась на вокзал хД
У Києві тепліше, до речі.
У Києві, гарніші хлопці, до речі.
У Києві багато уггів, до речі.
У Києві є метро, ех...
Я люблю метро...Швидкість, різноманітність людей і "Наступна станція Арсенальна" ( тощо)
ЗаремцЬо поїхало вчитись, а я зайшла у свій 7 вагон...
Надії на симпатичних сусідів теж не підтвердились, але мала дбайливих зато) Дістала батончик від одного сусіда, а інша переживала, щоб я не була голодна)))
Потім від"їзд, музика в навушниках, ніч майже без сну, ранковий чай, Львів, вокзал, холодне крісло трамвая, переповнена маршрутка і нарешті дім....
Люблю Київ...
Минулої неділі, здали ми екзамен, погуляли з тими одногрупничками, потім хутко додомцю, зібрала манатки і бігом на вокзал...
Зустрілась з Хри, мали ще троха часу, тому пішли у зал чекання...
ууу.... навпроти нас сидів хлопчик років восьми-десяти... Дитина - майбутнє письменництва... Він розглядав зал і щось записував у блокнот... Мені, як прогресивному журналісту хД, вдалось підслухати розмову мами (?) з якимось чоловіком, виявилось, що хлопчик записує всі враження від поїздки. Як фотографу-аматору вдалось навіть зазнимкувати то чудо, але фото погане троха, бо то все "тайком" робилось...
Це прекрасно, коли особи чоловічої статі займаються творчістю...Маю надію, що хлопчик талановитий і скористається даром...
Надія на прекрасних сусідів вичерпалась після того, коли знайшли свої місця в поїзді... Чоловіки середнього віку уважно порозглядали нас молоденьких, але, на щастя, не знайомились =)
Ще мали якусь конверсацію з Хри і полягали спати...
День перед тим ми ходили вечором у філармонію, при страшному морозі повертались з неї ( тре ще статтю написати =( ) і я дико простудилась і закатарилась, тому у потязі мені було важко спати, бо кожні півгодини прокидалась від нестачі повітря...
Київ зустрів нас легким морозом і тисячами пропозицій таксистів, а також пробою зв"язатись з Настею...
Але все вийшло люкс, ми сплавили Хри до Вакарчука ( Фонд Вакарчука , а самі подались на Хрещатик... О 10 ранку на катку грала російська попса української естради і було шалено порожньо, не враховуючи хлопчика з трояндою, який весело щебетав по телефону...
Ми походили по "Глобусі", попили чайку і подались за Прузиним светерком, думали, що по дорозі ще зайдемо до Пінчука в гості, але зла карма: closed mondays xD
"Як завжди", - подумала я і знала, що похід в арт-центр відкладеться на невизначений період.
Потім задзвонила Зарема і сказала, що провалила екзамен ( мехмат КНУ - не дивуйтесь), просила під"їхати до неї, але ми вирішили, що поїдем на Оболонь - там відкрили Dream Town - торговий центр, який реально круто здизайнований. Походили там, пофоткались, подуріли й вернулись на Хрещатик для зустрічі із Заремою... Точніше навіть не на Хрещатик, а на Льва Толстого... Пообідали. Згодом зателефонувала Хри і ми вирушили до неї... За той час Зарема встигла мене вмовити залишитись ще на один день в столиці...
Хри залишитись не хотіла, точніше не могла, тому що в неї сесія на заочному, але я твердо вирішила, що "остаюсь", тому ми вирушили на вокзал і поміняли квиточок)
Вечеряли в Настиних дідуся й бабці. Дідусь почав розмовляти про політику - за Юлю чи за Яника. Відповіді "Не знаю" і "Не буду ні за кого" - були жорстоко скритиковані... ех...
Політика мля.
- ескалатор Хрещатика
Настя покинула Київ також у вівторок, але вона їхала експресом... - то так, якщо когось цікавить =)
Вийшовши від Насті, ми з Хри вирішили вбити ще 2 годинки - я мала о 23"00 на Либідській зустрітись із Заремою, а Хри вбивала час до потяга... Поїхали ми на Контрактову площу, з якої мали намір спуститись до Хрещатику...Але не тут то було =)
"Ой, клас як там все світиться" - сказала я і повела Хри на незвідані дороги хДД До речі, колії трамваїв у Києві дуже широкі! Бродили ми, як у словнику імен, вулицями Констянтинівська, Ярославська, Оленівська, Юрківська...
- це в тому Дрімтауні, грецька частинка
Весело, коли по нічному Києві ходять дві божевільні львів"янки і насолоджуються порожнечею тихих вулиць...
В кінцевому результаті ми причалапали до станції метро.... Тараса Шевченка... так-так, малята, не в ту сторону ходили хДД
Ще одна дивинка сталась на ескалаторі Хрещатика...О 9 вечора ми тільки двоє (!) піднімались догори... це було круто)
Потім ще пошвендяли центром... На катку грали рідні "Scorpions"... =)
І розійшлись ми з Хри...я поїхала на Либідську...
потім 20 хвилин у маршрутці і ось ми із Заремою на "Теремках"...приємним фактом стало зміна місць у маршрутці від молодої дівчини - вона помінялась, щоб Зарема могла сісти зі мною =)
- моя Зоська =)
13 поверх... балкон... нічний зимовий Київ... легкий дим і опис навколишньої місцевості... люблю моменти.
потім кава, смішні відео, широкі розмови, плітки і сон...
ранок. кава. дим. сніданок. обпечена рука.розмови. константування факту, що без макіяжу всі дівчата гарніші, "Теорія великого вибуху" ( не 1 серія, а 7), спільне малювання нігтів. кава. збирання.
Потім похід до КНУ на мехмат, знайомство з Машкою, яка цілий вечір розважала своїми історіями.
Їдальня їхнього універу схожа на дорогий ресторан у ЛЬвові... килимки... серветки на столах... дискоглобус... мажори київські)))
Вгадайте що?! Я все ж попала до Пінчука))) чесно - нічого надзвичайного, але для галочки є) улюбленим експонатом Зареми став рухомий стіл з банячками хД 7 рядів, з яких три рузхалось. Коли стоїш і дивишся дуже проникливо, починається реакція організму і здається, що ти теж рухаєшся. Псіхадєл)
- такий мега крутий медальйон
Потім ще трохи постояли, походили, померзли і Уляна відправилась на вокзал хД
У Києві тепліше, до речі.
У Києві, гарніші хлопці, до речі.
У Києві багато уггів, до речі.
У Києві є метро, ех...
Я люблю метро...Швидкість, різноманітність людей і "Наступна станція Арсенальна" ( тощо)
ЗаремцЬо поїхало вчитись, а я зайшла у свій 7 вагон...
Надії на симпатичних сусідів теж не підтвердились, але мала дбайливих зато) Дістала батончик від одного сусіда, а інша переживала, щоб я не була голодна)))
Потім від"їзд, музика в навушниках, ніч майже без сну, ранковий чай, Львів, вокзал, холодне крісло трамвая, переповнена маршрутка і нарешті дім....
Люблю Київ...