One Way Road!
Важкувато. Насправді.
Але нам же тепер нічого не страшно!
Мама все ще у лікарні. Сьогодні виявилося, що все складніше. Операція пройшла ок, але це не значить що тепер все гаразд. Скільки вона там ще пробуде я не знаю. Сьогодні говорила з нею по телефону. Голос ніби бадьорий (наскільки це можливо).
Сьогодні ще вдень здавалося що сил не лишиться навіть на вечір. Але під вечір після божевільного дня, бігатні містом, зустрічі з батьками, прорваним душем, через який не встигла на репетицію, спілкуванням з Автралійцем, вечірніми курсами німецької... Після всього цього, відкрилось нове дихання. І ігри у нас на площі, і коли вже всі розійшлись і прийшов Макс, і коли вже і він пішов... Звідкись ця єнергія береться. Додому я зайшла пів години тому. А спати мені знову не спиться. Сідаю писати.
Вчорашній приїзд Феліпе з Бразилії дуже порадував. Насправді так круто, коли бразилець, що приїхав в Україну і зараз оформлює документи на виїзд до Британії знайомлячись зі мною каже: О, так це ти!? Я багато чув. Про тебе, про вашу подорож. Ви такі круті! мені подобається ваш Циркус-бенд і я в захваті від ваших велосипедів. Те що ви робите - неймовірно круто!
Дуже позитивно поспілкувалися, щода що так мало.
І тепер нас вже кличуть в Англію в гості:)
І сьогодняшній австралієць, який підійшов до мене просто на вулиці і розспілкувались. ..
Такі от люди, такі ситуації нагадують про те, що світ зовсім не такий великий, як здавалось мені до нашої подорожі.
І з кожним днем повільно, але впевнено прямуєш до поставленої мети. Мені подобається цей прогрес.
І так, можливо я помру з голоду, але принаймні на цей раз не від самотності чи відсутності сенсу і натхнення.))
Залишилось лише дві шкідливі звички.
1.Маніакальна любов до цигарок і
2.покинеможузрозумітичимобгрунтована необхідність гуляти містом ночима.
А так, завдяки натхненню, прекрасним людям, яких я зустрічаю, руху у вірному напрямку, медетаціям, тим хто поряд, необхідністю піклуватися про тих, хто зараз потребує цього від мене, музиці, книжкам, набутому вмінню постійно знаходитися у гармонії... І ще багатьом аспектам. Я щаслива.
Я насправді відчуваю себе щасливою.
Знайте, це дійсно круте відчуття. Кожен має спробувати. Не пошкодуйте.
Хоча б спробуйте. Просто побути щасливими. Так, за для профілактики:)
Феліпе:)))))
Але нам же тепер нічого не страшно!
Мама все ще у лікарні. Сьогодні виявилося, що все складніше. Операція пройшла ок, але це не значить що тепер все гаразд. Скільки вона там ще пробуде я не знаю. Сьогодні говорила з нею по телефону. Голос ніби бадьорий (наскільки це можливо).
Сьогодні ще вдень здавалося що сил не лишиться навіть на вечір. Але під вечір після божевільного дня, бігатні містом, зустрічі з батьками, прорваним душем, через який не встигла на репетицію, спілкуванням з Автралійцем, вечірніми курсами німецької... Після всього цього, відкрилось нове дихання. І ігри у нас на площі, і коли вже всі розійшлись і прийшов Макс, і коли вже і він пішов... Звідкись ця єнергія береться. Додому я зайшла пів години тому. А спати мені знову не спиться. Сідаю писати.
Вчорашній приїзд Феліпе з Бразилії дуже порадував. Насправді так круто, коли бразилець, що приїхав в Україну і зараз оформлює документи на виїзд до Британії знайомлячись зі мною каже: О, так це ти!? Я багато чув. Про тебе, про вашу подорож. Ви такі круті! мені подобається ваш Циркус-бенд і я в захваті від ваших велосипедів. Те що ви робите - неймовірно круто!
Дуже позитивно поспілкувалися, щода що так мало.
І тепер нас вже кличуть в Англію в гості:)
І сьогодняшній австралієць, який підійшов до мене просто на вулиці і розспілкувались. ..
Такі от люди, такі ситуації нагадують про те, що світ зовсім не такий великий, як здавалось мені до нашої подорожі.
І з кожним днем повільно, але впевнено прямуєш до поставленої мети. Мені подобається цей прогрес.
І так, можливо я помру з голоду, але принаймні на цей раз не від самотності чи відсутності сенсу і натхнення.))
Залишилось лише дві шкідливі звички.
1.Маніакальна любов до цигарок і
2.покинеможузрозумітичимобгрунтована необхідність гуляти містом ночима.
А так, завдяки натхненню, прекрасним людям, яких я зустрічаю, руху у вірному напрямку, медетаціям, тим хто поряд, необхідністю піклуватися про тих, хто зараз потребує цього від мене, музиці, книжкам, набутому вмінню постійно знаходитися у гармонії... І ще багатьом аспектам. Я щаслива.
Я насправді відчуваю себе щасливою.
Знайте, це дійсно круте відчуття. Кожен має спробувати. Не пошкодуйте.
Хоча б спробуйте. Просто побути щасливими. Так, за для профілактики:)
Феліпе:)))))