Запис перший. осінній.
Зовсім не думала, що воно якось на мене вплине. Якось так сильно. Якось, як відходняк від білого порошку. "Воно" малося на увазі календарні зміни. Попросту кажучи момент у який 31 серпня змінюється 1-им вересня.
Осінь наздогнала мене вночі, подорозі додому. Якщо бути зовсім точною, у ту секунду коли я йшла Повітрофлотським мостом, спостерігаючи за поїздами. що їхали кудись геть. Чомусь у той самий момент мені дуже захотілося стати поїздом і також звалити.
Я закурила. Подивилася на годинник. а він сповістив мене про те, що вже як дві хвилини осінь. І я пішла далі у сторону дому.
По дорозі, випадково, зустріла Шульца, який у цей самий час теж не зрозуміло якого фіга вшивався у крамниці і так само як і я купував алкоголь. мені було приємно. він був першим. кого я зустріла цієї осені.
Потім була Юлічка, якій я подзвонила і здається розбудила. Ми з Шульцом і ще з якоюсь незрозумілою купою народу сиділи на майданчику під її будинком і вона вийшла до нас. Я люблю її. Правда. хоча вона мені і не вірить.
А ще мене полонило бажання подзвонити йому. І я подзвонила. Я побажала йому добраніч і сказала, що люблю його (сама від себе не очікувала). Він відповів "добраніч" і ми попрощались. Я подумки себе насварила за такі дзвінки, і далі сиділа й вдихала повною мірою перші хвилини осені. А за три хвилини отримала есемеску : "Ja tebe te# :)". У ту мить я була щаслива.
Додому я дійшла дуже піздно. навіть занадто. щоб не сказати під ранок.
І все одно не змогла заснути.
У такі ночі, як ця, я думаю про них усіх разом. Про тих, хто оточує мене, чи просто має місце у моєму житті.
А воно (життя) в свою чергу спливало собі сяк-так і от непомітно уже осінь. Їй передувало багато подій, хороших і не дуже.
Із хороших:
Успішні проекти, відповідне визнання, багато (дуже багато) нових людей, деякі з них стали важливими і невід'ємними, божевільні туси, божевільні вчинки, абсолютна свобода, його обійми, і, іноді така необхідна, повна самотність.
Із недуже:
Мозок, що майже на все літо взяв собі відпустку, переїзд. який затягується, майже неспілкування з рідними, через брак часу. занадто божевільні вчинки, недосталь його обіймів, і, іноді така гірка, повна самотність.
Открой мне двери, я войду
И принесу с собою осень.
И если ты меня попросишь,
Тебе отдам ее я всю...
(С.) Дельфин
Осінь наздогнала мене вночі, подорозі додому. Якщо бути зовсім точною, у ту секунду коли я йшла Повітрофлотським мостом, спостерігаючи за поїздами. що їхали кудись геть. Чомусь у той самий момент мені дуже захотілося стати поїздом і також звалити.
Я закурила. Подивилася на годинник. а він сповістив мене про те, що вже як дві хвилини осінь. І я пішла далі у сторону дому.
По дорозі, випадково, зустріла Шульца, який у цей самий час теж не зрозуміло якого фіга вшивався у крамниці і так само як і я купував алкоголь. мені було приємно. він був першим. кого я зустріла цієї осені.
Потім була Юлічка, якій я подзвонила і здається розбудила. Ми з Шульцом і ще з якоюсь незрозумілою купою народу сиділи на майданчику під її будинком і вона вийшла до нас. Я люблю її. Правда. хоча вона мені і не вірить.
А ще мене полонило бажання подзвонити йому. І я подзвонила. Я побажала йому добраніч і сказала, що люблю його (сама від себе не очікувала). Він відповів "добраніч" і ми попрощались. Я подумки себе насварила за такі дзвінки, і далі сиділа й вдихала повною мірою перші хвилини осені. А за три хвилини отримала есемеску : "Ja tebe te# :)". У ту мить я була щаслива.
Додому я дійшла дуже піздно. навіть занадто. щоб не сказати під ранок.
І все одно не змогла заснути.
У такі ночі, як ця, я думаю про них усіх разом. Про тих, хто оточує мене, чи просто має місце у моєму житті.
А воно (життя) в свою чергу спливало собі сяк-так і от непомітно уже осінь. Їй передувало багато подій, хороших і не дуже.
Із хороших:
Успішні проекти, відповідне визнання, багато (дуже багато) нових людей, деякі з них стали важливими і невід'ємними, божевільні туси, божевільні вчинки, абсолютна свобода, його обійми, і, іноді така необхідна, повна самотність.
Із недуже:
Мозок, що майже на все літо взяв собі відпустку, переїзд. який затягується, майже неспілкування з рідними, через брак часу. занадто божевільні вчинки, недосталь його обіймів, і, іноді така гірка, повна самотність.
Открой мне двери, я войду
И принесу с собою осень.
И если ты меня попросишь,
Тебе отдам ее я всю...
(С.) Дельфин