Післязйомкові відходняки.
І мене ніби висмокттано. висмоктано і залишено відсипатись після власного вбивства. І я зсинаю.
Проходять години, а може і тисячоліття. І я прокидаюсь, після прожитих мільйонів снів. У цей момент я дуже слабка. Я чиста і зроблена зі світла. Я відчуваю це.
Якусь важливу частину себе я залишила у вчорашньому світанку. І от я прокидаюсь феніксом. Я
Висмоктатись майже повністю та впасти обезсилено на ліжко. Щоб прокинутись спорожненою і від того очищеною.
З мене народилось щось прекрасне.
Тепер треба любити його, піклуватись, щоб потім відпустити. Щоб це моє щось, радувало інших.
Я розтікаюсь по підлозі калюжою теплого світла.
Але я не можу дозволити собі робити це надто довго. Бо на мене чекає моє щойнонароджене щось. Поки це лише безформенне, нелогічне і абстракне створіння. Тому я вип'ю кави і сяду робити його чимось путнім. Сяду за монтаж.
А поряд бутуть ті, хто народжував разом зі мною. І всі вже виспались після зйомок, у готовності створювати, як нам подекуди здається, шедеври.
І так щоразу. Я почуваюся так після кожних зйомок. Кожна моя робота - не як народжене мною немовля. Кожну я люблю більше на все за світі. І народження кожної висмоктує мене майже всю. В кожній з них частина мене.
А навколо вирує життя. Навколо закохуються люди, народжуються діти... А я ніби десь поза. Я у своєму власному кіношно- божевільному світі.
Але тут я щаслива.
Проходять години, а може і тисячоліття. І я прокидаюсь, після прожитих мільйонів снів. У цей момент я дуже слабка. Я чиста і зроблена зі світла. Я відчуваю це.
Якусь важливу частину себе я залишила у вчорашньому світанку. І от я прокидаюсь феніксом. Я
Висмоктатись майже повністю та впасти обезсилено на ліжко. Щоб прокинутись спорожненою і від того очищеною.
З мене народилось щось прекрасне.
Тепер треба любити його, піклуватись, щоб потім відпустити. Щоб це моє щось, радувало інших.
Я розтікаюсь по підлозі калюжою теплого світла.
Але я не можу дозволити собі робити це надто довго. Бо на мене чекає моє щойнонароджене щось. Поки це лише безформенне, нелогічне і абстракне створіння. Тому я вип'ю кави і сяду робити його чимось путнім. Сяду за монтаж.
А поряд бутуть ті, хто народжував разом зі мною. І всі вже виспались після зйомок, у готовності створювати, як нам подекуди здається, шедеври.
І так щоразу. Я почуваюся так після кожних зйомок. Кожна моя робота - не як народжене мною немовля. Кожну я люблю більше на все за світі. І народження кожної висмоктує мене майже всю. В кожній з них частина мене.
А навколо вирує життя. Навколо закохуються люди, народжуються діти... А я ніби десь поза. Я у своєму власному кіношно- божевільному світі.
Але тут я щаслива.