Початок телевізійного туру.
Якось воно так важко. Я не знаю в чому річ. Можливо тому, що перший знімальний день. Можливо щось інше. Глибше, сильніше. Може далі буде легше. Адже попереду ще місяць зйомок. А може і навпаки. Ми всі пересваримось остаточно, пошлемо одне одного, і зненавидімо такий колись коханий нами проект. А потім розлетимося у різні боки, по різнимкраїнам... І все.
Іноді у мене відчуття - що за місяць ми повбиваємо одне одного. Життя в турі - це як існування в абсолютно іншому просторі. Немає ні днів, ні тижнів, ні думок про те що було до і що буде після. Є лише 54 людини, які цілодобово знаходятся разом, постійна дорога, міста, готельні номери... один стабільно хаотичний рух та беззупинний творчій процес.
І на скільки важливо у таких умовах розуміти, відчувати, підтримувати тих, хто разом з тобою створює щось дуже наразі важливе для нас усіх.
Як я хочу помилятись і вірити, що ми все ж таки опустимо свої амбіції і зробимо крутий проект.
А якщо ні - шукайте наші трупи з розмазаними по асфальту мізками десь у готельних номерах багаточисленних міст країни.
Я дуже хочу щоб все було добре. Адже це лише початок...
Іноді у мене відчуття - що за місяць ми повбиваємо одне одного. Життя в турі - це як існування в абсолютно іншому просторі. Немає ні днів, ні тижнів, ні думок про те що було до і що буде після. Є лише 54 людини, які цілодобово знаходятся разом, постійна дорога, міста, готельні номери... один стабільно хаотичний рух та беззупинний творчій процес.
І на скільки важливо у таких умовах розуміти, відчувати, підтримувати тих, хто разом з тобою створює щось дуже наразі важливе для нас усіх.
Як я хочу помилятись і вірити, що ми все ж таки опустимо свої амбіції і зробимо крутий проект.
А якщо ні - шукайте наші трупи з розмазаними по асфальту мізками десь у готельних номерах багаточисленних міст країни.
Я дуже хочу щоб все було добре. Адже це лише початок...