На сніданок сьогодні була запіканка. Вона відлунням псувала відчуття ранкової довершеності.
Я летіла на знімальний майданчик, надихаючись розчинною кавою у пластикових стаканчиках.
Кава та снікерс куди більш походили на повноцінний сніданок.
На майданчику вже з самого рання панувала логічна і цілком розсудлива паніка.
Баланс камер. І до зйомки лишилось 10-15 хв. Саме той час, щоб сісти на березі і надихнутись ранковим морем. Воно, доречі, було навпрочур спокійним і вже встигло прогрітись кримським сонцем.
Режсер вже розривав залишки голосових зв'язок, даючи команди у мікрофон всім службам.
Я невиспанно віталась і посміхалась всім тим, кому всього пару годин тому казала добраніч.
У периметр прийшов новий день.
Опубликовано с
m.livejournal.com.