Улюблені брати та сестри, обмивання в ополонці на Водохреща ніяким чином не призводить до духовного очищення і не "звільняє" від гріхів! Жодного церковного припису для звершення такого дійства немає і, як твердять дослідники, в українського народу воно не мало поширення.
Дуже важливо розуміти суть християнського свята і не плутати його з модою, традиціями, народними віруваннями, тим більше - із забобонами чи марновірством.
У велике свято Богоявлення ми дякуємо Богу, славимо Його, розуміючи, що найбільша для нас святиня - це Господь, Який спонукає кожну людину до внутрішніх змін в бік добра. Освячена вода - не чарівна, але має благодатні (насамперед, для духа людини) властивості для тих, хто її з вірою приймає. Занурення в ополонку ніколи не замінить Таїнства Сповіді та Причастя. Вода не змиває гріхи, бо гріх - це не зовнішня проблема, а внутрішня хвороба душі. І щоб зцілитися від неї, потрібно її спочатку виявити, від щирого серця покаятися та змінитися за допомогою Божою.
Крім того, на Водохреща немає потреби просити священника "побризкати більше", адже немає поняття "розбавленої святості".
Немає також потреби запасатися водою у найбільших бідонах чи каністрах. Адже той, хто принесе на водосвяття навіть найбільшу банку, але разом із темними помислами та порожнім серцем, не отримає "більшої святості".
Не від кількості води залежить святість і міра отриманих дарів Божественної благодаті, а від того, як ви наближаєтеся до Господа, від вашого способу життя, ваших змін в душі, віри, ваших діл.
Церква не забороняє пірнати у зимову воду - це право і вибір для кожного. Але головне - не перетворювати таке купання на якийсь магічний ритуал, привід до пияцтва, гордості чи осудження ближнього - наприклад, того, хто таки вирішив зануритись в ополонку, аби випробувати своє тіло.