Як дурні зі ступою…
Оригінал допису тут: https://ukurainajin.dreamwidth.org/282455.html
Не можу зрозуміти, оті люди, що всюди бігають і закликають переходити на «Рутенію» - вони придурюються, чи їм справді в голові чимось насрано замість розуміння суті речей?…
Що таке та «Рутенія». Це декоративний кириличний шрифт, в якому деякі літери мають допетрівську, тобто церковнослов'янську форму. Рутенія не є якоюсь окремою абеткою, щоби на неї переходити, і жодних власних правописних правил для послуговування нею, відповідно, не існує - це шрифт, курва, тобто просто манера зображення тих самих літер, а не система письма. Така ж сама манера, вибачте за це порівняння, як псевдоготичні шрифти за часів нацистів, що не робили саму німецьку латинську абетку чимось іншим. Ніхто ж не закликає чомусь переходити з друкованих літер на рукописні чи навпаки, хоча їхня форма помітно відрізняється - так оце приблизно те саме!
З функціонального боку, Рутенія складається зі знаків сучасної української абетки, просто з архаїчним кресленням деяких з них: Ꙁ замість сучасної З, на яку вона поступово перетворилася і без жодних реформ; Ѧ замість Я, котра походить фактично з курсивного написання тієї самої літери; Ꙋ замість її спрощеної форми У, котра є зручнішою і загалом логічнішою, адже ніхто ніколи не вимовляв це як ОУ ні в такому лігатурному, ні в повному написанні - це лише рудимент грецького письма; та стара N з нахилом, як у латинці, замість Н (це вже, мабуть, коли обирали, котру з И та N змінити заради кращого розрізнення, зупинилися чомусь на другій, хоча, з огляду на грецьке коріння, логічніше було би вчинити навпаки). А також певні косметичні відмінності у кресленні Ф, Ц, Ч, Щ. До речі, з тією формою літери Ч, яку запропонував Чебаник, його прізвище, зображене Рутенією, необізнана людина може вимовити у доволі кумедний спосіб…
Ну отже, шрифт як шрифт - красивий, стильний (зокрема через каліграфічні риси козацької доби), його справді можна використовувати в оформленні як візитівку чогось українського, як москалі всюди тулять шрифти родини «Їжица» для «давньоросійського» колориту. Утім коли пан Чебаник почав торочити про якийсь генетичний код нації, буцімто закріплений в його шрифті, і надавати літерам у власному виконанні вигаданий ним самим сакральний зміст - отоді почався цирк… Який ще код нації, коли вся кирилиця є продуктом пристосування грецької писемності до фонетики слов'ян в релігійних цілях, а переважна частина «українського» етносу залишалася неписьменною ще багато століть потому?! Особливо кумедно виходить з літерою Щ, у старовинному кресленні якої Чебаник з фанатами розгледів український тризуб, хоча насправді та літера в українській навіть окремого звуку не має і лише позначає сполучення ШЧ для зручності, а в кирилиці як такій вона є непрямим нащадком гебрейської שׁ. Оцей нещасний юс Ѧ взагалі спочатку позначав носовий звук, котрий у слов'янських мовах згодом занепав, крім хіба що польської - а позначенням ітовано-йотованого А він став пізніше, просто витіснивши двознак ІА. Також, Џ в жодному разі не є старовинною формою Ц, бо це окрема літера ДЖ значно пізнішого походження (десь XV століття), котра досі є живою зокрема в сербській - тут пан Чебаник просто вдався до графічної уніфікації…
Отже, якщо він хоче закласти в письмо певний символізм заради майбутнього, що не є чимось поганим, тоді так і треба відверто казати: «малюймо оцю літеру так, бо так вона нагадує наш герб, а оцю отак, бо вона тоді схожа на традиційне снідання яєшнею» - а не вигадувати псевдонаукові легенди…
Не можу зрозуміти, оті люди, що всюди бігають і закликають переходити на «Рутенію» - вони придурюються, чи їм справді в голові чимось насрано замість розуміння суті речей?…
Що таке та «Рутенія». Це декоративний кириличний шрифт, в якому деякі літери мають допетрівську, тобто церковнослов'янську форму. Рутенія не є якоюсь окремою абеткою, щоби на неї переходити, і жодних власних правописних правил для послуговування нею, відповідно, не існує - це шрифт, курва, тобто просто манера зображення тих самих літер, а не система письма. Така ж сама манера, вибачте за це порівняння, як псевдоготичні шрифти за часів нацистів, що не робили саму німецьку латинську абетку чимось іншим. Ніхто ж не закликає чомусь переходити з друкованих літер на рукописні чи навпаки, хоча їхня форма помітно відрізняється - так оце приблизно те саме!
З функціонального боку, Рутенія складається зі знаків сучасної української абетки, просто з архаїчним кресленням деяких з них: Ꙁ замість сучасної З, на яку вона поступово перетворилася і без жодних реформ; Ѧ замість Я, котра походить фактично з курсивного написання тієї самої літери; Ꙋ замість її спрощеної форми У, котра є зручнішою і загалом логічнішою, адже ніхто ніколи не вимовляв це як ОУ ні в такому лігатурному, ні в повному написанні - це лише рудимент грецького письма; та стара N з нахилом, як у латинці, замість Н (це вже, мабуть, коли обирали, котру з И та N змінити заради кращого розрізнення, зупинилися чомусь на другій, хоча, з огляду на грецьке коріння, логічніше було би вчинити навпаки). А також певні косметичні відмінності у кресленні Ф, Ц, Ч, Щ. До речі, з тією формою літери Ч, яку запропонував Чебаник, його прізвище, зображене Рутенією, необізнана людина може вимовити у доволі кумедний спосіб…
Ну отже, шрифт як шрифт - красивий, стильний (зокрема через каліграфічні риси козацької доби), його справді можна використовувати в оформленні як візитівку чогось українського, як москалі всюди тулять шрифти родини «Їжица» для «давньоросійського» колориту. Утім коли пан Чебаник почав торочити про якийсь генетичний код нації, буцімто закріплений в його шрифті, і надавати літерам у власному виконанні вигаданий ним самим сакральний зміст - отоді почався цирк… Який ще код нації, коли вся кирилиця є продуктом пристосування грецької писемності до фонетики слов'ян в релігійних цілях, а переважна частина «українського» етносу залишалася неписьменною ще багато століть потому?! Особливо кумедно виходить з літерою Щ, у старовинному кресленні якої Чебаник з фанатами розгледів український тризуб, хоча насправді та літера в українській навіть окремого звуку не має і лише позначає сполучення ШЧ для зручності, а в кирилиці як такій вона є непрямим нащадком гебрейської שׁ. Оцей нещасний юс Ѧ взагалі спочатку позначав носовий звук, котрий у слов'янських мовах згодом занепав, крім хіба що польської - а позначенням ітовано-йотованого А він став пізніше, просто витіснивши двознак ІА. Також, Џ в жодному разі не є старовинною формою Ц, бо це окрема літера ДЖ значно пізнішого походження (десь XV століття), котра досі є живою зокрема в сербській - тут пан Чебаник просто вдався до графічної уніфікації…
Отже, якщо він хоче закласти в письмо певний символізм заради майбутнього, що не є чимось поганим, тоді так і треба відверто казати: «малюймо оцю літеру так, бо так вона нагадує наш герб, а оцю отак, бо вона тоді схожа на традиційне снідання яєшнею» - а не вигадувати псевдонаукові легенди…