І знову про Даля
Оригінал допису тут: https://ukurainajin.dreamwidth.org/250176.html
У публічній відсканованій версії першого видання тлумачного словника «живаго великорускаго» бракувало передмови. Натомість вона знайшлася у другій редакції 1880-го року (сам Даль тоді вже помер).
Там подекуди таки-и-ий жи-и-ир! :) Скажімо, Даль простодушно «палить усю контору», розмірковуючи про штучність «освіченої мови» і нарікаючи на її відірваність від «мужицької». Скаржиться на те, що перекладачі і навіть професори не знають живої російської мови і не відчувають змісту вживаних ними слів (нагадаю, що це середина XIX століття, вже після звеликомогучування російської Пушкіним)…
А ось, що він каже про поляків (тут я мало не заридав):
«Передъ нами же и другой, обратный примѣръ: у сосѣдей нашихъ, братьевъ одного корня, славянскій языкъ слился съ западными языками и образовалъ новый языкъ, обильный принятыми въ себя источниками; но отъ этого насилія его обдало мертвизною, и онъ окоснѣлъ, что ярко выразилось утратою имъ своего слогоударенія, которое разъ навсегда замерло на предпослѣдней гласной.»
Поляки так добре запам'ятали братерське піклування про їхню мову з тих часів, що майже через сто років дитячий письменник Альфред Шклярський у своїх книжках досі згадував про нього :)
У публічній відсканованій версії першого видання тлумачного словника «живаго великорускаго» бракувало передмови. Натомість вона знайшлася у другій редакції 1880-го року (сам Даль тоді вже помер).
Там подекуди таки-и-ий жи-и-ир! :) Скажімо, Даль простодушно «палить усю контору», розмірковуючи про штучність «освіченої мови» і нарікаючи на її відірваність від «мужицької». Скаржиться на те, що перекладачі і навіть професори не знають живої російської мови і не відчувають змісту вживаних ними слів (нагадаю, що це середина XIX століття, вже після звеликомогучування російської Пушкіним)…
А ось, що він каже про поляків (тут я мало не заридав):
«Передъ нами же и другой, обратный примѣръ: у сосѣдей нашихъ, братьевъ одного корня, славянскій языкъ слился съ западными языками и образовалъ новый языкъ, обильный принятыми въ себя источниками; но отъ этого насилія его обдало мертвизною, и онъ окоснѣлъ, что ярко выразилось утратою имъ своего слогоударенія, которое разъ навсегда замерло на предпослѣдней гласной.»
Поляки так добре запам'ятали братерське піклування про їхню мову з тих часів, що майже через сто років дитячий письменник Альфред Шклярський у своїх книжках досі згадував про нього :)