Бузок і шемаг
Солдат обережно увійшов у величезний зал.
Таке ж відчуття в нього було в дитинстві, коли його повели в музей Леніна приймати в піонери. Там був такий же великий зал. Але зараз все було зовсім по іншому. Зовсім по іншому.
Ще хвилину тому він приліг поспати перед ранком і от він вже тут. І що одягнений. Навіть з автоматом та в броніку. І в Таланах. Навіть аптечка була. Чомусь це заспокоїло і він обережно став обходити зал по контуру, тримаючи під прицілом колонни.
Хрест і солдатський медальон обпалили грудь. І цей же момент в центрі зали з'явились красуні. Їх було багато і важко було знайти двох однакових. Були білявки і шатенки, були з чорною і навіть зеленою шкірою, були в бальних платтях але були майже без одежі. Але всі вони танцювали один танок. Навіть не танок а ритуал.
Він пройшов половину стіни зала. "Пі-ер", чомусь згадав школу. Мабуть це було в дні коли його приймали в піонери. Він зусиллям відійшов від стіни і пішов в центр зала. Він поняв що він має бути там. Що там безпечно. А може то загалом сон. А може з Широкіне вітер приніс конопляний дим?
В центрі зала стояв трон на якому сиділа дивовижна жінка. Вона була не молода але й не стара, вона начебто світилась але начебто була напівпрозора. Чи то в неї сукня така?
Він опустив ствол до низу і підійшов до Неї.
- Вітаю солдат!
- Привіт.
Вона встала і підійшла до нього. Він відчував запах бузку, але запаху западла як він очікував - не було.
- Навіщо я тут?
- Хотіла познайомитись з тобою особисто
- А ми були знайомі раніше?
- Ти воював за мене
- Хто ти?
- Я - Правда
Як 30 років тому йому пов'язали на шию краватку. Але це не була червона синтетична хустинка. Це був військовий чорно-зелений шемаг.
А потім щось блимнуло і він опинився на кроваті. З автоматом. З вікна лилося яскраве місячне світло і долітав шум моря. І ще запах бузка.
Він з полегшенням перевірив що автомат на запобіжнику і відклав його - "Міг побратимів постріляти! Точно в Широкіне щось горить. Добре що не сильно". Намацав на табуретці сигарети і запальничку і підвівся покурити біля моря. І відчув що на шиї є новий, ще колючий шемаг.
Солдат сів. Подумав.
Відкрив ноут і почав тайпати "Записывайте лайфхак, кадеты. В яйцо не смотреть!"
афтерпаті:
афтер-афтерпаті: фігассє. 10 хв думав і 5 хв набирав пост. Бо так уаявив як після бою Бішоп вирішив поспати а там новий ліцерук
Таке ж відчуття в нього було в дитинстві, коли його повели в музей Леніна приймати в піонери. Там був такий же великий зал. Але зараз все було зовсім по іншому. Зовсім по іншому.
Ще хвилину тому він приліг поспати перед ранком і от він вже тут. І що одягнений. Навіть з автоматом та в броніку. І в Таланах. Навіть аптечка була. Чомусь це заспокоїло і він обережно став обходити зал по контуру, тримаючи під прицілом колонни.
Хрест і солдатський медальон обпалили грудь. І цей же момент в центрі зали з'явились красуні. Їх було багато і важко було знайти двох однакових. Були білявки і шатенки, були з чорною і навіть зеленою шкірою, були в бальних платтях але були майже без одежі. Але всі вони танцювали один танок. Навіть не танок а ритуал.
Він пройшов половину стіни зала. "Пі-ер", чомусь згадав школу. Мабуть це було в дні коли його приймали в піонери. Він зусиллям відійшов від стіни і пішов в центр зала. Він поняв що він має бути там. Що там безпечно. А може то загалом сон. А може з Широкіне вітер приніс конопляний дим?
В центрі зала стояв трон на якому сиділа дивовижна жінка. Вона була не молода але й не стара, вона начебто світилась але начебто була напівпрозора. Чи то в неї сукня така?
Він опустив ствол до низу і підійшов до Неї.
- Вітаю солдат!
- Привіт.
Вона встала і підійшла до нього. Він відчував запах бузку, але запаху западла як він очікував - не було.
- Навіщо я тут?
- Хотіла познайомитись з тобою особисто
- А ми були знайомі раніше?
- Ти воював за мене
- Хто ти?
- Я - Правда
Як 30 років тому йому пов'язали на шию краватку. Але це не була червона синтетична хустинка. Це був військовий чорно-зелений шемаг.
А потім щось блимнуло і він опинився на кроваті. З автоматом. З вікна лилося яскраве місячне світло і долітав шум моря. І ще запах бузка.
Він з полегшенням перевірив що автомат на запобіжнику і відклав його - "Міг побратимів постріляти! Точно в Широкіне щось горить. Добре що не сильно". Намацав на табуретці сигарети і запальничку і підвівся покурити біля моря. І відчув що на шиї є новий, ще колючий шемаг.
Солдат сів. Подумав.
Відкрив ноут і почав тайпати "Записывайте лайфхак, кадеты. В яйцо не смотреть!"
афтерпаті:
афтер-афтерпаті: фігассє. 10 хв думав і 5 хв набирав пост. Бо так уаявив як після бою Бішоп вирішив поспати а там новий ліцерук