Салдат номєр 6713

[auburn_daddy]

День археолога на розкопках традиційно святкували увечорі. Випито було вже багато, та й сонце зайшло вже давнісінько. Спілкувались, як завжди, про роботу.
- Наші, звичайно, підкинули нам тут свиню...
- Собакосвиню!
- ...Минулого року копали неподалік звідси, так там над могилою написано: "Тут пахаронєни 27 защітніков родіни", а в могилі тих "защітніков" з сотню...
- Ага, а лівих ног на вісім більше, ніж правих, і ще одна собача. Загадка...
- Історії чи анатомії?
- Зоології!
- Га-га-га!
- Та й тут, де ми зара' копаємо, та ж фігня. Отам, бач, де написано "Салдат номєр 6713" - так їх там п'ятеро лежить, ми вчора копали. І піди дізнайся, хто там хто - їх свої ж пограбували, коли ховали. Навіть форму вкрали, голяка прикопали...
- Тю, так а шо ти від них чекав?
- Так отож.
- В мене тост. Давайте вип'ємо за нашу армію, котра майже сотню років тому поклала всіх цих автохтонів у могили, тим самим давши нам, археологам, роботу!
- Богдане...
- Шо?
- Горілка того...
- Шо "того"?
- Ну все.
- Скінчилась?
- Угу.
- Так, хто в нас наймолодший... О! Тарас, а ну швиденько в магазин.
- Та до міста ж десять километрів...
- Оно машину візьмеш, і кабанчиком туди-сюди. Візьмеш дві, ні, три...
- ...Пляшки?
- Ти що, дурень? Літри!
- Ключі де?
- Осьо, лови.
15 серпня 2117 року котилося до логічного завершення. Українські археологи пили за українську армію.
Старенький електромобіль тихенько пішов за горизонт, висвітивши на мить старезний, ще довоєнний дорожній вказівник: "Ярославль - 10 км".

© Юрій Гудименко

***


Оригинал взят у auburn_daddy в Салдат номєр 6713