Hiiumaa. Естонські пригоди сонячного жабеняти. Тобто мене ;)
[Читати українською. Обережно БАГАТО світлин!]
Взагалі на острів Хійумаа ми не збиралися, зовсім. Але подзвонили родичі моїх коханих естонців і ми зібралися і поїхали. Було дуже -дуже гарно. Тількі іноді холодно)))
Вставали ранесенько, бо до Хаапсалу, міста поруч з яким знаходиться порт з потрібним паромом треба було ще їхати майже годину. Я вперше каталася на паромі! На справжноьму морському паромі з машинками в середині.
Бувай Хаапсалу. Точніше гавань Рохукюла.
Паромні світлини
)))
Машинки внизу
Привіт острів.
Першим на нашому маршруті був Замок Сууремийза
В середину ми не заходили, далеко теж не блукали, так позаглядали по подвір'ю і поїхали далі. Як я зрозуміла, на території замку діє школа. Повз нас быгали смішні дітки, котрі віталися, чомусь тільки зі мною. "Тере" очки долу і побігли далі.
Отак вдалося посидіти )))
Отак погуляти )
Далі за планом була церква Пюхалепа. В середину ми теж не заходили, було зачинено. То ми трохи позаглядали і поїхали собі далі.
Цвинтар.
Далі поїхали дивитись на священні камені. Тут я трохи в них заблукала, чомусь нічогісенько про них не пам'ятаю, але мені згадується казка - щось про моряків, які приносили сюди камені перед виходом у море, на удачу і гарну погоду.
Я, для контрасту і уявлення розміру каменів..
Наступним за планом був старий порт. На територію ми теж не стали заходить, спочатку не розыбралися - думали туди не можна, а потім вже час було їхати далі
І тут прийшов час столиці острову. Місто К'ярдла. Місто мені дуже сподобалося. Таке собі тихе селище, де всі один одного знають. Хоча на справді це дійсно місто. Та відчуття все одно, як у рідному селі - тільки набагато чистіше.
На площі така ось клумба... Я спочатку вирішила, що там справжні люди сидять...
Трохи міста
Автовокзал
Центр
Неподалік від центру - хвилин зо п'ять пішки.
Це все ще місто... Але майже край... Йдемо до моря
Квіточки поближче. До речі, що за квіти, може хто знає?
Це собака Пайпер, вона мандрувала разом з нами. І на паромі теж
Ну і я ))
Ще дивні рослинки. Квіточки у них такої самої форми, що і листя, але яскраво сині.
А це вже парк відпочинку і море...
Красуня Пайпер і море ))
Море, небо, камені, водорості...
До речі, дуже дивний камінь. Прям пепелац загадковий. Стільчик з пенька, драбинка... Загадково. Я так і не придумала навіщо все це поруч з каменем))) На камені історичні відмітки рівню води. На хвилиночку, стоячи поряд з каменем я до верхньої дістаю кінчиками пальців.
У каменюці була не менш загадкова дірка. ЇЇ одразу приміряв сер Морковкин, якому на Хыйумаа сподобалося не менш ніж мені.
)))
Наступна віха мандрівки Рістімягі - Гора Хрестів.
Тут дуже цікава річ. Естонія рівнинна країна. Скель і гор тут немає. І в естонській немає навіть слова гора. Є mägi - пагорб, все що вище 100 метрів над рівнем моря там вважається горою. Тому при словах Гора Хрестів я уявляла щось типу литовської гори... Приблизно таке
Дійсність була вражаючою...
Місцина історична - з'явилася вона на пам'ять про шведів, що колись жили на острові. Після того як Россія захопила острів, імператриця Катерина ІІ повеліла шведам пересселитися на Україну. Своїм ходом переселитися... Під час того переїзду більш половини переселенців загинуло. В серпні 1781 року на цьому місці відбулася остання служба, після неї люди, вирушаючи у путь, залишали тут свої хрести. Напам'ять.
Тепер, всі хто приїздить до місцини, залишають і роблять з экологічних матеріалів хрести. У пам'ять про тих хто покинув острів...
Хрести тут різні-різні. Іноді досить смішні, іноді дивні, іноді моторошні... Ми були там сонячним днем, а тепер уявіть - світанок, захід сонця, або просто непогожий день, з дощем і туманом... Моторошно...
Далі почало вже підпікати... В тому смислі, що багато куди ще треба було попасти, а часу обмаль. І ми
швиденько-швиденько поїхали до маяків. На острові їх три, ми втрапили до двух. Та нажаль вони відкривалися для огляду назавтра. То ми позаглядали через забори... Зато майже кругом встигли! )))
Маяк Рістна
Поруч з ним така собі скульптурна группа - собачка з дерева на камінцях, що дивиться на дерев'яну музику вітру. Біля собачки понасипано грошей. Спитать нажаль було нівкого, то я доси не знаю що там, до чого... Ми залишили по копійчині і поїхали далі...
Батарейна коса на півострові Кипу в Рістну. Тут залишки радянської військової бази. І сама батарея...
Залишки погранзастави
Вид на маяк Рістна
І просто море
Мій улюбенець. Один з найстаріших у світі маяк Кипу
;)
:D
А потім ми поїхали до порту, якраз до парома встигли. І звідти вже додомку... Отак.
Тепер у меня є план - поїхати на Хійумаа на кілька днів. Може навіть на тиждень. Поселитися там у готелі, взяти на прокат велосипеда і побувати знову в усіх місцях. І ще в усих тих, куди ми не потрапили. А еще є інші острови... ;)
[Читать на русском. Осторожно МНОГО фото )))]Вообще, на остров Хийумаа мы не собирались, совсем. Но позвонила родня моих любимых эстонцев и мы быстренько собрались и поехали. Было очень классно. Только иногда холодно)))
Вставали раненько, потому что до Хапсалу, города рядом с которым находится порт с нужным паромом надо было ехать почти час. Я впервые каталась на пароме! На настоящем морском пароме с машинками в середине)))
Пока Хапсалу! Точнее гавань и порт Рохукюла.
Паромные фотки
)))
Машинки внизу
Привет Остров
Первым на маршруте был замок Сууремийза
Внутрь мы не заходили, далеко тоже не блуждали, так позаглядывали по двору и поехали дальше. Как я поняла, на територии имения действует школа. Мимо нас носились забавные дети, которые здоровались почему-то только со мной. "Тере" глазки вниз и помчались дальше.
Вот так получилось посидеть
и погулять
Дальше по плану была церковь Пюхалепа.Внутрь опять не входили - закрыты двери, погуляли рядом и уехали...
Старое кладбище
Потом поехали смотреть священные камни. Тут я немного подзаблудилась, почему то ничегошеньки про них не помню, но вспоминается сказка - что-то про моряков, которые приносили сюда эти камни перед выходом в море на удачу и хорошую погоду.
Я, для контраста и представления размера камней...
Следующим по плану был старый порт. На территорию мы тоже не стали заходить - сначала думали, что нельзя, а потом было пора уже ехать дальше.
Пришло время столицы острова - города Кьярдла. Городок мне очень понравился. Такой себе тихий поселочек, где все друг-друга знают. Хотя на самом деле это настоящий город, но по ощущениям все равно, как в родном поселке, только намного чище.
На площади в центре такая вот клумба. Я сначала решила что это живые люди там сидят)))
Немного города
Автовокзал
Центр
Недалеко от центра, минут пять пешком.
Все еще город. Правда окраина. Идем к морю
Цветочки по-ближе. Кстати, что за цветочки, может знаете?
Это собака Пайпер. Путешествовала с нами. Даже на пароме, как большая)))
Ну и я ))
Странные растюшки. Красивые. А цветочки у них такие вот как и листики, только синие-синие...
А это уже парк отдыха и море...
Красотка Пайпер и море... )))
Море, небо, камни, водоросли...
Вот, кстати, очень странный камень. Прям пепелац загадочный. Стульчик из пенька, лесенка... Загадочно. Я так и не поняла зачем это все рядом с камнем))) На булыжнике исторические отметки уровня воды. На минуточку, стоя рядом с камнем, я до верхней дотягиваюсь кончиками пальцев...
В камешке была не менее загадочная дырка. Ее облюбовал сер Морковкин, которому остров понравился не меньше чем мне!
)))
Следующая веха путешествия Ристимяги = Гора Крестов.
Тут очень интересная штука. Эстония страна равнинная. Скал и гор тут нет. И в эстонском нет даже слова гора. Есть mägi - холм, все что выше 100 метров над уровнем моря, тут считается горой.
Потому при словах Гора крестов я представляла что-то типа литовской Горы Крестов. Типа такого...
Действительность впечатляла...
Местечко историческое - оно появилось на память о шведах, которым когда то пренадлежал остров. После того как Россия захватила остров, императрица Екатерина ІІ - велела шведам переселятся на юг Украины. Своим ходом переселятся...
Во время этого переселения больше половины людей погибли. В августе 1781 года в этом месте состоялась последняя церковная служба, и после нее люди отправляясь в путь оставляли тут свои кресты. На память. Теперь же все, кто приезжает в это место, оставляют тут или делают из экологичных материалов кресты. В память о тех, кто покинул остров...
Кресты тут разные совершенно. Иногда довольно смешные, иногда странные, иногда жутковатые... Мы были там в солнечный день, а теперь представьте рассвет, закат, или просто непогожий день с дождиком, тучками и туманом... Жууутенько....
Потом начало припекать... В том смысле, что много куда еще хотелось попасть, а времени мало. И мы быстро-быстро поехали к маякам. На острове их три, но мы попали только к двум. К сожалению они открывались для осмотра на следующий день. Так мы полюбовались через заборчики... Зато почти везде успели)))
Маяк Ристна
Рядом с ним такая вот скульптурная группа - собачка из дерева на камешках, которая смотрит на деревянную музыку ветра. Возле собачки были насыпаны монетки. Спросить, к сожалению, было некого, так что я до сих пор не знаю, что там и к чему... Мы оставили по монетке и уехали...
Батарейная коса на полуострове Кипу в Ристну. Тут остатки советской военной бази и сама батарея...
Остатки погранзаставы
Вид на маяк Ристна
И просто море
Мой любимец. Один из старейших маяков в мире.
Кыпу.
;)
:D
А потом мы поехали в порт, как раз к парому успели. И оттуда уже домой... Вот так...
Теперь у меня есть план - уехать на Хийумаа на несколько дней. Может быть даже на неделю. Поселится там в гостинице, взять на прокат велосипед и побывать снова везде-везде. И еще в тех местах, куда мы не успели. А ведь есть еще другие острова ;)