Мрія про БСА
Вчора вдалася давня мрія- вибратись на канал Бортницької станції аерації.Скільки читав захоплюючих розповідей про це місце,але все не міг виділити час на розвідку.Попереджаю,що всі фото не художньої цінності ,так що прошу дуже строго не судить ;)
Вже на протязі декількох місяців планували з товаришем Олексієм вийти на канал.Вийшло все спонтанно.
В неділю списавшись з ним в СКАЙПі зустрілись біля метро Харківська,це мабуть найчастіша точка відправки бьордвотчерів.
Погодка була мяко кажучи не льотна.Але ми йшли хоча б прокласти перший маршрут і ознайомитись з тим що там можна зустріти.
Відразу скажу- стільки видів за одинь день(вірніше 3 години) я не зустрічав навіть влітку.
Перших кого ми зустріли- це були вусаті синиці.
На початку о.Вирлиця я почув їхній писк і ми спустились з стежки до заростей очерету.Синички виявились дуже скромними і не дозволили себе добре зняти.Зате перший трофей для мого товариша і як для початку нашої подорожі -це вже непоганий результат.
Другим трофеєм для нас був....щур-не птах,а тварина:Доволі симпатична тварючка(хоч взагалі я їх не дуже поважаю)-нагадала мені персонаж з мультфільму "Рататуй"-так само як головний герой,його українська родичка з величезним захопленням і натхненням експерементувала зі смаковими якостями продуктів(в нашому випадку обліпиха).
Дрозди були чисельні,але лякливі так що їхні портрети зняти не вдалось.
Разом з дроздами літали і сороки.
Підходячи ближче до станції все більше видів птахів попадалось на очі.
Зграя граків,ворон та сизих голубів кружляла над головами налякана великим яструбом,трошки вище у небі кружляв крук.
І тут ми дійшли до каналу,настрій вже був припіднятий після побачених синиць і пацючка-гурмана.Але попереду нас чекало ще багато цікавого.
Перший біля каналу нам попався канюк,який при вигляді нас постарався відлитіти подалі...
Потім біла чапля зналась з під прибережних кущів ,трохи згодом білих та сірих чапель було набагато більше і попадались на значній дистанції на протязі всієї подорожі.
Вигляд каналу вразив- температура -10 градусів,а вода парує теплом і несеться зі швидкістю гірської річки.
В деяких місцях він і справді був схожий на річку- з порогами,відполірованим камінням і бурунами.
Також ми бачили водоспад- пар від якого осідав на деревах які ростуть поруч і мороз ніби відіграваючись за не покірний канал,який не хотів замерзати- змушував їх нахиляти свої скуті льодом гілки до самої землі.
Дивно було те що запаху нечистот біля "річки" зовсім не було і і риба великими зграйками подекуди вискакувала з води.
З пташок були :Кулик набережник
Волове очко
Самиця гоголя
Зяблики і великі синиці приймали теплі ванни.
Польові горобці і щиглики обідали пообсідавши виглядаючі з-під снігу буряни.
Прилітав малий дятел,але я не встиг його сфотографувати,а був в 2 метрах від мене.Великий дятел не підлітав так близько,але голос його часто лунав поруч.
Крижні та лиски в виду своєї розповсюдженості не зовсім нас зацікавили.
А ось великі крохалі !!!
Я їх побачив вперше- були у великій кількості.
В надії побачити червонокнижного Орлана білохвоста ми йшли все далі й далі,та згодом зрозуміли,що орлана сьогодні не побачим- вже вечоріли,а ми дійшли тільки до моста через канал,до Дніпра ще залишалось 5,6 км.
Повернувши назад ,по новій зустрічали все тих же крохалів ,чапель ...
Аж тут побачили зрайку довгохвостих пташок- Довгохвості синиці!!!
Порадували нас своєю появою,хоча на фотосесію відвели нам дуже мало часу.
Ще декілька рибалочок біли помічені нами під час риболовлі,але за кущами та лякливістю пташок не вдалось зробити достойного фото.
Попадались іще ондатра...
Сірий сорокопуд...
Очеретяна вівсянка...
І вільшанка...
Та ще не бачена ніколи у житті мала пірникоза.
Подорож видалася захоплююча і пізнавальна,але як і завжди і житті була ложка дьогтю...
Ще біля водоспаду Льоша побачив сіру чаплю.яка сиділа сховавши голову під крило- думали що замерзла і підійшли подивитись чим ми можем допомогти,але у неї як виявилось під кінець подорожі кульове (або дробове) поранення в голову,допомогти ми вже не могли і вертаючись назад ми знайшли вже бездиханне тіло.
А захопившись фотографуванням Волового очка-ледве самі не стали жертвами браконєрів які почали стріляти по мешканцям каналу і постріли наближались все ближче і ближче- рибалочка,чаплі і крижень не могли знайти собі місця- перелітаючи з одного боку водоспаду на інший- довелося погрожуючи крикнуть і постріли почали віддалятись .але не припинятись,що саме образливе- у людини не було ні каплі страху і свідомості.
Дуже шкода стало птахів ...але варіанту як їм допомогти я не бачив.
Одна надія,що колись люди почнуть вести себе людяно.
Не хотілось закінчувати на такій сумній ноті,але хотілось вибалакатись...
Дякую що зайшли.
Вже на протязі декількох місяців планували з товаришем Олексієм вийти на канал.Вийшло все спонтанно.
В неділю списавшись з ним в СКАЙПі зустрілись біля метро Харківська,це мабуть найчастіша точка відправки бьордвотчерів.
Погодка була мяко кажучи не льотна.Але ми йшли хоча б прокласти перший маршрут і ознайомитись з тим що там можна зустріти.
Відразу скажу- стільки видів за одинь день(вірніше 3 години) я не зустрічав навіть влітку.
Перших кого ми зустріли- це були вусаті синиці.
На початку о.Вирлиця я почув їхній писк і ми спустились з стежки до заростей очерету.Синички виявились дуже скромними і не дозволили себе добре зняти.Зате перший трофей для мого товариша і як для початку нашої подорожі -це вже непоганий результат.
Другим трофеєм для нас був....щур-не птах,а тварина:Доволі симпатична тварючка(хоч взагалі я їх не дуже поважаю)-нагадала мені персонаж з мультфільму "Рататуй"-так само як головний герой,його українська родичка з величезним захопленням і натхненням експерементувала зі смаковими якостями продуктів(в нашому випадку обліпиха).
Дрозди були чисельні,але лякливі так що їхні портрети зняти не вдалось.
Разом з дроздами літали і сороки.
Підходячи ближче до станції все більше видів птахів попадалось на очі.
Зграя граків,ворон та сизих голубів кружляла над головами налякана великим яструбом,трошки вище у небі кружляв крук.
І тут ми дійшли до каналу,настрій вже був припіднятий після побачених синиць і пацючка-гурмана.Але попереду нас чекало ще багато цікавого.
Перший біля каналу нам попався канюк,який при вигляді нас постарався відлитіти подалі...
Потім біла чапля зналась з під прибережних кущів ,трохи згодом білих та сірих чапель було набагато більше і попадались на значній дистанції на протязі всієї подорожі.
Вигляд каналу вразив- температура -10 градусів,а вода парує теплом і несеться зі швидкістю гірської річки.
В деяких місцях він і справді був схожий на річку- з порогами,відполірованим камінням і бурунами.
Також ми бачили водоспад- пар від якого осідав на деревах які ростуть поруч і мороз ніби відіграваючись за не покірний канал,який не хотів замерзати- змушував їх нахиляти свої скуті льодом гілки до самої землі.
Дивно було те що запаху нечистот біля "річки" зовсім не було і і риба великими зграйками подекуди вискакувала з води.
З пташок були :Кулик набережник
Волове очко
Самиця гоголя
Зяблики і великі синиці приймали теплі ванни.
Польові горобці і щиглики обідали пообсідавши виглядаючі з-під снігу буряни.
Прилітав малий дятел,але я не встиг його сфотографувати,а був в 2 метрах від мене.Великий дятел не підлітав так близько,але голос його часто лунав поруч.
Крижні та лиски в виду своєї розповсюдженості не зовсім нас зацікавили.
А ось великі крохалі !!!
Я їх побачив вперше- були у великій кількості.
В надії побачити червонокнижного Орлана білохвоста ми йшли все далі й далі,та згодом зрозуміли,що орлана сьогодні не побачим- вже вечоріли,а ми дійшли тільки до моста через канал,до Дніпра ще залишалось 5,6 км.
Повернувши назад ,по новій зустрічали все тих же крохалів ,чапель ...
Аж тут побачили зрайку довгохвостих пташок- Довгохвості синиці!!!
Порадували нас своєю появою,хоча на фотосесію відвели нам дуже мало часу.
Ще декілька рибалочок біли помічені нами під час риболовлі,але за кущами та лякливістю пташок не вдалось зробити достойного фото.
Попадались іще ондатра...
Сірий сорокопуд...
Очеретяна вівсянка...
І вільшанка...
Та ще не бачена ніколи у житті мала пірникоза.
Подорож видалася захоплююча і пізнавальна,але як і завжди і житті була ложка дьогтю...
Ще біля водоспаду Льоша побачив сіру чаплю.яка сиділа сховавши голову під крило- думали що замерзла і підійшли подивитись чим ми можем допомогти,але у неї як виявилось під кінець подорожі кульове (або дробове) поранення в голову,допомогти ми вже не могли і вертаючись назад ми знайшли вже бездиханне тіло.
А захопившись фотографуванням Волового очка-ледве самі не стали жертвами браконєрів які почали стріляти по мешканцям каналу і постріли наближались все ближче і ближче- рибалочка,чаплі і крижень не могли знайти собі місця- перелітаючи з одного боку водоспаду на інший- довелося погрожуючи крикнуть і постріли почали віддалятись .але не припинятись,що саме образливе- у людини не було ні каплі страху і свідомості.
Дуже шкода стало птахів ...але варіанту як їм допомогти я не бачив.
Одна надія,що колись люди почнуть вести себе людяно.
Не хотілось закінчувати на такій сумній ноті,але хотілось вибалакатись...
Дякую що зайшли.