Шер'ян Алі: "Минуть роки..."
Минуть роки
(за підрядником Майє Абдулганієвої)
Ми, півстоліття гнані геть, чекали час,
Ми подолали вигнання, ми ще живі,
Ми тут. Вітчизна або смерть! І кожен з нас,
Хто повернувся - той тепер герой повік.
Минуть роки, і знов замаєм крилами,
Бо вічні, наче Топ-Кая, бо сила ми.
Усі хто разом перейшов за Перекоп
В урочий день - неначе знов прийшли на світ.
І сльози радості лили. Ішли ми, щоб
Збагнути - нас, немов той камінь, не розбить!
Минуть роки, і знов замаєм крилами,
Бо вічні, наче Топ-Кая, бо сила ми.
До нас обійми розкриває батько-Крим.
Йдемо пліч-о-пліч, мов разочки намистин,
За нами тужить, нас чекає батько-Крим,
Він нашим серцем став і б’ється в грудях він.
Минуть роки, і знов замаєм крилами,
Бо вічні, наче Топ-Кая, бо сила ми.
Немов деревам, вкорінитись важко нам,
Бо град, і зсув, і вітер злий - та ми сильніш!
Тож дай, Вітчизно, сили серцю, жар очам,
А коли смерті - то заради тебе лиш!
Минуть роки, і знов замаєм крилами,
Бо вічні, наче Топ-Кая, бо сила ми.
Немало лих спіткало наших прабатьків
В Уральських горах та поміж Азійських піль.
У тих піснях, що кожен змалечку завчив,
Тріпоче всім відомий кримський біль...
Минуть роки, і знов замаєм крилами,
Бо вічні, наче Топ-Кая, бо сила ми.
Мов море грає в нас душа, і кров кипить,
І душі предків нам всміхаються з квіток.
Наш прапор кримський розгорнеться на ввесь світ,
Удома радісно тріскоче коминок…
Минуть роки, і знов замаєм крилами,
Бо вічні, наче Топ-Кая, бо сила ми.
Ми, півстоліття гнані геть, діждали час,
Ми подолали вигнання, ми ще живі,
Ми тут. Вітчизна або смерть! І кожен з нас,
Хто повернувся - той тепер герой повік.
Минуть роки, і знов замаєм крилами,
Бо вічні, наче Топ-Кая, бо сила ми.