Ми змінилися не надто
З часу, як найперші мавпи
Заходилися місити глину.
Той в печеру перший ліз
В кого був найдовший спис -
Так у світі робиться донині.
Раз дикун на ймення Тонґа
Уколошкав носорога
І за те, що він не був ледащо
Їдло в інших забирав,
І каное десь украв,
Вмер - могилу теж обрав найкращу!
Предки з кістки знай різьбили
І старалися щосили
Щось придумати нове й цікаве.
Та один із них підгледів,
Як друг вирізьбив ведмедя
І чужу собі привласнив славу.
...
Ось тому я так співаю,
На чуже не зазіхаю
Бо так гидко не співали зроду.
І на пісню цю огидну
Зазіхать було би встидно,
Отже - ось найкраща пісня для народу!