Кабірова пісня
Він світ на долонях простертих тримав,
Доволі мав скарбу і почестей мав.
Та він все довіку покинув, лише
Взяв костур байраджі й накрився плащем.
Тепер його власність - один курний шлях,
А сховок від бурі - розлоге гілля,
За дім йому пустище, натовп і ще
Ввесь світ. Він - байраджі з бідняцьким плащем.
Людину вивчав незамутнений зір.
„Єдин став навіки він,” - каже Кабір.
Відкинув буденність і злобу нікчем,
Святим став байраджі з бідняцьким плащем.
Людських побратимів пізнав він обох -
Того, що є звір, і того, що є Бог,
„Почуйте всі!” - батько Кабір нам рече. -
„Святим став байраджі з бідняцьким плащем!”