![](http://litakcent.com/wp-content/uploads/2013/01/59-212x300.jpg)
Моє вольове рішення писати відгуки на книги несподівано вилилося у таку собі недо-рецензію з ліричними відступами і опублікувалося на ЛітАкценті:
http://litakcent.com/2013/01/09/enn-iz-pid-zelenoji-paliturky/ "Існує низка знакових дитячих книг, написаних достатньо давно, щоб уже стати класичними, і досить талановито, щоб досі привертати увагу дітей. Велетенська кількість добрих, людяних, чемно-слухняних, побожних і нудних творів загубилися в безвісті, але інші - живуть і тішать дітей, покоління за поколінням. Друга пол. ХІХ ст. і поч. ХХ ст. були часом, коли писати дитячу літературу такою, як ми її собі уявляємо, було справою невдячною, тому займалися цим переважно домогосподарки (нічого не нагадує, до речі?). Однією з найпопулярніших авторок цього періоду стала Люсі Мод Монтґомері. Саме її книга «Енн із Зелених Дахів» прожила в моєму наплічнику останній тиждень, а зелена палітурка, створена Юрієм Симотюком, аж припрошувала раз-по-раз брати книгу до рук."
Читати
далі.