Цибань з Вільмінґтона
Вільмінґтонського велета видно ще з траси, але найкращий огляд із поля, яке відкривається одразу за селом, що дало тому велетню ім'я. На трасі відвідувачів заманює готель-паб „Спочинок Велетня”. Дивна назва, якщо врахувати місцеві легенди. Кажуть, що контури постаті, яку ми зараз бачимо, були вирізані довкола тіла велетенської людини, яка на тому схилі була вбита чи просто сконала.
У селі будинки вражають старовиною. Деякі мають очеретяні дахи. Коло церкви росте традиційний тис. Велетень знизу не виглядає таким уже цибатим - проекція його трохи сплощує. На деяких фото видно цятки - то вівці, які пасуться побіля і на велетневі. Це для масштабу. Цікаво, що перші писемні згадки про велетня датуються початком 19 століття, коли місцевий граф оголосив про його реставрацію. Якщо він таки його реставрував - то прикро, що ніхто вже ніколи не взнає, яким він був до того. А якщо зробив з нуля - то можна лише подивуватися вдалому рекламному ходу.
Після велетня я ще вибрався на Віндовер-хілл, з якого прекрасно видно долину. Прикро, що туман був…
До речі, це той самий велет, який "ліг, на сонечку дріма" у вірші Кіплінґа "Сасекс".