Немного грустной лирики
* * *
Знову ліси кілометрами сушать тіло.
Знову, не знаючи броду, ідеш у воду.
Якби до цього ще й серце не так боліло -
Можна було б повернути собі свободу.
Можу - іду, а не можу іти - приляжу.
Ніц не боюся - уперше за сто років я.
Ствол при мені, він завжди при мені, аякже.
Чую під боком сталеве його руків’я.
Важко вмирає весна, набрякає мокрим,
Геть попід ноги усе затрусила білим.
Добре нікого й ніщо не любити, окрім
Власної зброї, зігрітої власним тілом.
Олена Билозерська
2009
Дисклеймер: я думаю, все знают, что некоторые стихи пишутся от имени лирического героя и имеют с автором мало общего? :)
Знову ліси кілометрами сушать тіло.
Знову, не знаючи броду, ідеш у воду.
Якби до цього ще й серце не так боліло -
Можна було б повернути собі свободу.
Можу - іду, а не можу іти - приляжу.
Ніц не боюся - уперше за сто років я.
Ствол при мені, він завжди при мені, аякже.
Чую під боком сталеве його руків’я.
Важко вмирає весна, набрякає мокрим,
Геть попід ноги усе затрусила білим.
Добре нікого й ніщо не любити, окрім
Власної зброї, зігрітої власним тілом.
Олена Билозерська
2009
Дисклеймер: я думаю, все знают, что некоторые стихи пишутся от имени лирического героя и имеют с автором мало общего? :)