ПРИПИНІТЬ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ "БАРСА"!
Не знаю точно, що то за історія з машиною, за яку було затримано Барса, але знаю, як він воював. Був за цю війну чотири рази поранений.
Очолив першу групу ДУКівців, яка заходила у Донецький аеропорт у вересні 2014 року.
Кавалер ордену "Народний герой України".
У свій перший розвідвихід на ворожу територію я ходила - з Барсом.
Фото Юрія Луканова
На фото я так радію, бо він щойно повернувся з госпіталю - після поранення під Савур-могилою.
Коли в державі де-факто йде війна, війна має йти і де-юре. Майно ворога повинно вважатися законними трофеями, а транспорт та інші речі, що вилучаються у цивільного населення, повинні вилучатися під спеціальну розписку, щоб потім вони могли отримати від держави компенсацію.
Усе, що відбувається на незаконній війні - незаконне і підпадає під Карний кодекс мирного часу. Я теж, між іншим, де-юре вже два роки як кримінальний злочинець. У мене зброя незаконна. Можливо, вона навіть куплена у бандитів. Можливо, бандити з неї колись убили когось мирного. Але чомусь у більшості листів, які я отримую, не звучить питання "Чому ти досі не в тюрмі?", а звучить інше "Чим тобі та хлопцям можна допомогти?".
Пропоную також ретельно перевірити усіх, хто причетний до "справи Барса". Тільки причетний не з боку Барса, а з боку слідства. Якщо раптом, чисто випадково, виявиться, що слідчий, прокурор або суддя, що давав санкцію на арешт, мають, наприклад, авто, куплене не на зарплату - негайно відправити Барса додому, доліковувати рани, а їх - ні, не на нари, це довоєнний тренд, який вже ні на кого не справляє враження. На "нульовку". Хай там посидять трошки. А вже потім можна і на нари, бо вони ж там не бандитів і не "сєпарів", а наших солдатів обкрадатимуть...
Поранений Барс у Степанівці під Савур-могилою. 9 серпня 2014 р. Тоді вог розірвався на лобовому склі їхнього пікапу. Усі, хто були в машині, були поранені, вони фактично втратили два колеса, але змогли вирватися з місця обстрілу, ще й двох поранених солдатів ЗСУ прихопили з собою. Усі вижили.
Очолив першу групу ДУКівців, яка заходила у Донецький аеропорт у вересні 2014 року.
Кавалер ордену "Народний герой України".
У свій перший розвідвихід на ворожу територію я ходила - з Барсом.
Фото Юрія Луканова
На фото я так радію, бо він щойно повернувся з госпіталю - після поранення під Савур-могилою.
Коли в державі де-факто йде війна, війна має йти і де-юре. Майно ворога повинно вважатися законними трофеями, а транспорт та інші речі, що вилучаються у цивільного населення, повинні вилучатися під спеціальну розписку, щоб потім вони могли отримати від держави компенсацію.
Усе, що відбувається на незаконній війні - незаконне і підпадає під Карний кодекс мирного часу. Я теж, між іншим, де-юре вже два роки як кримінальний злочинець. У мене зброя незаконна. Можливо, вона навіть куплена у бандитів. Можливо, бандити з неї колись убили когось мирного. Але чомусь у більшості листів, які я отримую, не звучить питання "Чому ти досі не в тюрмі?", а звучить інше "Чим тобі та хлопцям можна допомогти?".
Пропоную також ретельно перевірити усіх, хто причетний до "справи Барса". Тільки причетний не з боку Барса, а з боку слідства. Якщо раптом, чисто випадково, виявиться, що слідчий, прокурор або суддя, що давав санкцію на арешт, мають, наприклад, авто, куплене не на зарплату - негайно відправити Барса додому, доліковувати рани, а їх - ні, не на нари, це довоєнний тренд, який вже ні на кого не справляє враження. На "нульовку". Хай там посидять трошки. А вже потім можна і на нари, бо вони ж там не бандитів і не "сєпарів", а наших солдатів обкрадатимуть...
Поранений Барс у Степанівці під Савур-могилою. 9 серпня 2014 р. Тоді вог розірвався на лобовому склі їхнього пікапу. Усі, хто були в машині, були поранені, вони фактично втратили два колеса, але змогли вирватися з місця обстрілу, ще й двох поранених солдатів ЗСУ прихопили з собою. Усі вижили.