Дитя відпочиває після нічного бойового виходу на територію сепарських пацюків :)
Сумую по Комці страшно. Він зараз знову у родичів, і я рахую дні, коли зможу його забрати. Ми часто розмовляємо по телефону. Я кажу: "Кома мамин синка, в Коми чорна спинка", а він тихим щасливим голосом каже: "Мрря!" і лиже слухавку.
Дякувати Андрію Курачу і Лідії Голубєвій, ми вилікувались від гною в оченятах (лікувалися три місяці), але майже одразу підхопили лишай :(( Через це й були залишені у родичів, разом з мазями і спреями, бо до наявності у підрозділі лишайного бійця не всі могли б поставитись з розумінням :) Комку мазали 10 днів, згідно з інструкцією, а далі залишили, як є. Начебто усе заживає, заростає шерстю, але дуже повільно. Це таке дитя - воно худе, як палка, але важить 4,5 кіло і складається із суцільних м'язів. Усіх представників фауни, менших за нього, намагається упіймати (крім кошенят, кошенят ніжно любить), усіх більших, включно з собаками великих порід, намагається побити й прогнати. Споживає їжі, як вівчарка, і завжди просить ще.
А імунітет при цьому всьому у нас нікуди :( До нас липне все, що може прилипнути, і дуже довго потім не проходить.
А розказувала я, як ми зброю чистили? Розібрала мама автомат, розклала деталі, приготувалася чистити, і тут її щось відволікло. Вертається - а дитя чистить зброю. Перекинуло півпляшки масла на ганчірку і возить цією ганчіркою по деталях. Півкімнати в маслі, компенсатор під ліжком, дитя горде й задоволене :)
Не караю за таке ніколи.